пере кис

Не пийте перекис водню – освітлювач для волосся

Перекис водню використовують в альтернативній медицині як «ліки від усього». Чи є якісь наукові обґрунтування, щоб це підтвердити? І наскільки безпечно його використовувати? До вашої уваги огляд англомовних блогів.

Якщо ви не захоплюєтеся нетрадиційним лікуванням або альтернативною медициною, ймовірніше, ви не думаєте багато про перекис водню, доки не поранитеся. Склянки з перекисом були основним засобом в аптечці першої допомоги протягом десятиліть. За хімічною структурою перекис – це два атоми водню і два атоми кисню: H2O2. Він може бути потенційним оксидантом і ефективно проявляє властивості відбілювача, швидко розпадаючись на Н2О та О2 (воду й кисень).

Тож яким чином дезинфектант першої допомоги став раптом панацеєю? Як і багато ідей альтернативної медицини, його використання базується на не надто наукових ідеях про функціонування людського організму.

Перекис водню – це не натуральний продукт

перекис водню лікуванняНетрадиційна й альтернативна медицина не завжди означає «натуральна». Немає натуральних джерел перекису водню. Перекис виготовляють у комерційних цілях, і більшість усієї світової продукції цієї речовини йде на відбілювання целюлози та паперу (у високих концентраціях). Для побутових цілей перекис використовується у вигляді 3 % або 10 % розчину у воді, де він набагато менш нестійкий хімічно і є ефективним дезинфектантом. Популярне його використання як відбілювача для білизни «без хлору», освітлювача волосся, відбілювача зубів, де прямий контакт із зубами освітлює плями. Безсумнівно, можна дістати 35 % перекис («придатний для їжі»), який, якщо ви його не розведете, завдасть серйозної шкоди здоров’ю.

Один із «фактів», про який ви дізнаєтеся, переглядаючи сайти з альтернативної медицини, – перекис – якась магічна «супервода». Хіба це не просто вода з додаванням усіх гарних якостей кисню? Це така сама аргументація, як сказати, що етиловий спирт – просто токсичний метиловий спирт, де трішки більше вуглецю. Перекис – зовсім інший елемент, ніж вода, з іншими фізико-хімічними властивостями. Тож чому хтось взагалі може думати про вживання потужного відбілювача-оксиданта? Хіба вся альтернативна медицина не ратує за антиоксиданти? Найвірогідніше, міркування таке: перекис – це просто ядро всієї віри в очищення.

Ідея  про самоотруєння та необхідність очищення має вигляд частини людської натури, яка може пояснити, чому обряд очищення все ще наполегливо підтримується. Проте це не гріх і не дивно так сильно турбуватися про сьогодення. Зараз є багато хронічних захворювань, таких як рак та ін. Тож процес міркування приблизно такий: перекис – джерело кисню – «освітлить» і виведе наші токсини, рак, ВІЛ, хвороби серця. І на цьому закінчуються всі наукові аргументування. З дійсно наукового погляду це просто смішно, проте прикрасьте опис декількома науково подібними словами – і ці антинаукові ідеї зазвучать досить вірогідно.

Ось що каже натуропат із Вінніпега Shean Caesar про внутрішньовенне застосування перекису, яке подається як лікування раку та інших серйозних захворювань:

«Внутрішньовенна терапія перекисом водню – це практика альтернативної медицини, що має велику кількість відданих послідовників. Захисники цієї терапії стверджують, що введення у кров за допомогою крапельниці 3 % перекису водню протягом 1,5-годинних процедур виліковує багато різноманітних станів – від простуди до раку. Коли перекис водню контактує з кров’ю, він реагує з ензимом каталазою, спричинюючи розпад на воду та великі кількості кисню.

Будь-яка частина тіла, що могла б постраждати від нестачі кисню з якихось причин (через проблеми з кровообігом, наприклад), отримає користь від цього додаткового кисню. Також виділений кисень забезпечує багато корисних ефектів у тілі, враховуючи стримування або руйнування таких анаеробних організмів, як віруси, бактерії та рак. (Анаеробні організми всі є патогенними.)

До того ж, перекис водню стимулює вироблення тілом білих кров’яних тілець, допомагає розщеплювати відкладення кальцію в кровоносних судинах, розчиняє холестерин та перетворює токсини і продукти відходів на форми, що легко видаляються з організму.

Ба більше, внутрішньовенна терапія перекисом водню сприяє формуванню аденозинтрифосфату (АТФ) – нуклеотиду, що відповідає за постачання енергії, необхідної для правильного функціонування клітин. АТФ виробляється в мітохондрії клітини. Деякі дослідники вірять, що синдром хронічної втоми і фіброміалгія спричиняються саме несправною роботою мітохондрій і, власне, АТФ.

Уведений внутрішньовенно, перекис водню регулює обмінні процеси в мітохондріальній мембрані, і люди, що страждають від цих захворювань, отримають користь від такого лікування. До того ж перекис водню полегшує або виліковує багато інших захворювань – наприклад, хворобу Лайма, віруси, включаючи герпес, ВІЛ і вірус Епштейна-Барр, синусову інфекцію, затвердіння артерій (атеросклероз), серцеві напади (якщо лікування починається досить швидко, можна уникнути незворотніх наслідків), трансішемічні атаки, астму, емфізему, хронічне обструктивне захворювання легенів та ін.

Рак не може розростатися в присутності кисню. Як наслідок, уведення перекису водню – потенційне лікування проти раку, що використовується самостійно, але також може поєднуватися з іншими видами лікування. Перекис водню вважається однією з найвражаючих серед усіх натуральних доступних терапій завдяки великій кількості корисних ефектів».

Дійсно, організм виробляє перекис природним шляхом. Однак це відбувається під суворим контролем стану на клітинному рівні. Споживання або введення внутрішньовенних ін’єкцій перекису в надії на якийсь медичний ефект – це те саме, що полити бензином іззовні двигун машини і дивуватися, чому ж вона не їде краще. Так само, як бензину місце у двигуні, тілу потрібна правильна речовина в належному місці, часі та за відповідних умов, щоб була користь. Ви, мабуть, не здивуєтесь, що немає доказів позитивних медичних ефектів від орального вживання перекису всередину або його ін’єкцій внутрішньовенно. Немає клінічних досліджень, що вивчають лікувальний вплив перекису водню на рак та інші хвороби, так само, як і ефект у стоматологічних цілях. І все одно він регулярно та неодноразово рекламується як корисний лікувальний засіб від раку. Без будь-яких доказів.

Натуропат Sean Leung із Калгарі також підтримує перекисові ін’єкції та стверджує таке:

«Перекис водню і рак: 1966 року доктор Отто Варбург виявив, що ключовою передумовою для розвитку раку була нестача кисню на клітинному рівні. Ракові клітини потребують кисню на 60 % менше, ніж нормальні здорові клітини, і погано себе почувають, коли є надлишок кисню. Отже, ракові клітини можуть знищуватися у висококисневому середовищі, що створюється під час терапії перекисом водню. Перекис  водню є протипухлинним, тобто затримує ріст нових тканин, таких як пухлини. Перекис водню також підвищує вироблення інтерферону і фактора некрозу пухлин, що використовує тіло для боротьби з інфекцією та раком. Ракові клітини в разі підвищеного кисневого тиску стають більш чутливими до опромінення. І такий тиск створюється за допомогою перекису водню.

Перекис водню та хвороби легенів: перекис водню, введений внутрішньовенно, ефективно діє проти емфіземи, астми та хронічних захворювань легенів. Він прочищає легені, виробляючи кисневі бульбашки в альвеолах (маленьких повітряних мішечках у легенях) та підіймаючи відкладення слизу. Це дає змогу викашляти мокротиння, що робить процедуру природною й ненасильницькою».

Знову ж таки не дивно, що немає доказів, які б демонстрували правдивість цих тверджень. (Ефект Варбурга дійсно існує, але він набагато складніший від способу лікування раку,  викладеного тут.)

Безпека вживання перекису водню не доведена

Перекис водню не обов’язково є безпечним. Він може зашкодити трьома способами: корозійні пошкодження, небажане утворення газоподібного кисню і перекисне окислення ліпідів. За низьких концентрацій ризик серйозної шкоди досить невеликий. За високої концентрації перекис дуже токсичний і може спричинити значні пошкодження тканин. Як відбілювач зубів він подразнює ясна.

Якщо прийняти більший об’єм перекису, він може привести до нудоти й блювання. Високі концентрації перекису також призводять до опіків слизової оболонки. Другий тип пошкоджень відбувається через виділення кисню. Перекис може спричинити кисневу емболію в кров’яному потоці, що призводить до серцевих нападів. В інших порожнинах тіла, наприклад у шлунку, може викликати роздутість та виникнення болю.

3153524_orig

А з ін’єкційним уживанням пов’язані смерті: один «натуропат» був звинувачений у злочинному халатному вбивстві за введення перекису внутрішньовенно хворому на рак пацієнтові, який помер через день після такого лікування. Летаргія, нестяма, кома, зупинка кардіореспірації – про такі наслідки застосування перекису водню було повідомлено.

«Quackwatch» має гарну інформацію про те, як може виникнути шкідливий ефект:

«Гемоглобін у червоних кров’яних тільцях артеріальної крові віддає приблизно 25 % свого кисню, проходячи крізь тканини. Тому гемоглобін венозної крові (що відтікає від тканин) бідний на кисень. Коли перекис водню вводять у вену, кисень, що виділяється завдяки роботі каталази, підбирається цим гемоглобіном. І коли венозна кров досягає легенів, вона несе більше насиченого киснем гемоглобіну, ніж у нормальному стані. Менша кількість кисню необхідна, щоб всмоктати кисень із повітря, що вдихається. Коли артеріальна кров покидає легені, вона майже повністю (на 98 %) насичена киснем, і тому стає неможливим внутрішньовенне вливання перекису водню, що виправдовується прихильниками «оксигенації» для подальшого збільшення кількості кисню, який подається у тканини.

Вливання перекису водню в артеріальну кров – це зовсім інше. Теоретична модель передбачає ефекти від вливання розчину перекису водню в артеріальну кров. Гемоглобін в артеріях уже насичений киснем. Тому той кисень, що виділиться з перекису водню, не поглинеться гемоглобіном. І, як наслідок, піде до плазми. Але процес розчинення повільний, тому нерозчинений  кисень може затриматися в крові у вигляді бульбашок аж на 30 хвилин. В одній моделі Джонсон використав 0,12 % перекис для вироблення на кінцевій стадії 0,006 перекису на 100 мл крові у кролів.

Хоча ця кількість перекису водню виділяє 3,0 мл газоподібного кисню на кожні 100 мл артеріальної крові, більшість газу може поглинутися невеликою кількістю ненасиченого гемоглобіну (2 %). Однак коли кількість перекису водню в крові подвоїлася, вироблялося вже 6,0 мл кисню на 100 мл крові, а з цим вільний гемоглобін уже не міг справитися. Нерозчинений артеріальний кисень у такому разі спричинює газовий емболізм. Відповідно до цих розрахунків щодо концентрації перекису вище за 0,006 об’ємних відсотків Джонсон виявив, що при 0,01 об’ємі 0,12 % перекису емболізм кисневого газу призводить до повного припинення роботи капілярного кровообігу у піддослідних кроликів».

Емболізм може виникнути (і це задокументовано) під час уживання перекису, наприклад, під час оброблення рани. УПМ також попереджає про небезпеку орального вживання перекису:

«Управління продовольства й медикаментів США (УПМ) попереджує споживачів не купувати і не споживати в медичних цілях продукти на основі сильного перекису водню, включаючи продукт із назвою «35 % перекис водню, придатний для споживання в їжу», оскільки вони можуть завдати шкоди або навіть призвести до смерті. УПМ рекомендує споживачам, які  нині користуються перекисом водню високої концентрації, негайно припинити це і проконсультуватися зі своїм лікарем.

УПМ працює над тим, щоб перешкодити компаніям, які продають перекис водню, робити нелегальні медичні заяви про свої продукти. Ці заяви є нелегальними, тому що такі продукти не схвалені УПМ, а отже, продаються незаконно для медичних процедур без будь-якої доведеної клінічної цінності. Такі продукти можуть завдати значної шкоди. На сьогодні УПМ офіційно попередила дві фірми, що нелегально продавали «35 % перекис водню» на веб-сайтах для лікування ЗППП, раку, емфіземи та інших серйозних хвороб, які загрожують життю.

«Така концентрація не схвалена УПМ для жодних цілей», – зазначає Стівен Галсон, директор центру УПМ щодо оцінки і дослідження наркотиків. «Ніхто не надавав доказів, що перекис водню, який уживають внутрішньо, має якусь медичну цінність. Насправді, споживання перекису способом, що рекламується на цих сайтах, може призвести до трагічних  наслідків».

УПМ ніколи не схвалювало висококонцентрований перекис водню для внутрішнього вживання і вважає перекис 35 % концентрації небезпечним. Навіть якщо його приймати за вказівками виробника. Висококонцентрований перекис водню (в 10 разів сильніший за розчин, що продається без рецепта для обробки подряпин) дуже роз’їдаюча речовина. Оральне вживання перекису може спричинити подразнення або виразки шлунково-кишкового тракту. Внутрішньовенне застосування перекису водню може призвести до запалення кровоносних судин у місці уколу, до газового емболізму (бульбашки в судинах) та потенційно небезпечних для життя алергічних реакцій».

У розвинутих країнах продаж перекису водню для внутрішнього споживання почали контролювати відповідні державні органи. Уже з’явилися доповіді про випадки ненавмисного отруєння від використання висококонцентрованого перекису. Як зазначає УПМ, не треба купувати або зберігати у себе висококонцентрований перекис водню.

Підсумок: перекис водню не рекомендується пити або вводити ін’єкційно 

Для дезинфекції поверхонь чи відбілювання зубів перекис водню безпечний. Проте немає медичного позитивного ефекту від споживання його орально або через внутрішньовенні ін’єкції. Існує високий ризик, зокрема й смерті, коли перекис водню вживається невідповідним чином. Рекламування перекису в альтернативній медицині – простий приклад того, що немає дієвих способів нетрадиційного лікування. Якщо щось спрацювало, ми називаємо це медициною. Усе інше – не доведено, або доведено неефективно.

Така ситуація з перекисом водню на сьогодні. Ідеї альтернативної медицини про медичні ефекти перекису можуть звучати вражаюче, але вони не обґрунтовані. Немає  ніяких доказів про його користь.

За матеріалами англомовних блогів


анализ фармпрепаратаХімічний аналіз фармацевтичних препаратів, лікарських форм, засобів народної медицини: бади, краплі, антисептичні засоби, препарати для лікування тварин і риб, таблетки, у т.ч. й невідомі, мазі, гелі, настоянки, бальзами, препарати для стоматології тощо.

Науково-сервісна фірма «ОТАВА»
м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150
тел.: (096) 718 22 78, (066) 289 11 78, (044) 221 72 30
e-mail: lab@otava.ua
https://otava.ua