МОЗ туберкульоз

Чому чиновники з МОЗ закуповують ліки від туберкульозу за кордоном, а не дбають про виробництво вітчизняних?

Чому в Україні не розробляють нових ліків від туберкульозу? Є такий латинський вислів «cui prodest» (куї продест) – «кому вигідно?». Очевидно, це комусь вигідно…

Нещодавно Інтерфакс-Україна поширив інформацію в.о. начальника управління громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я Наталії Півень про програму боротьби туберкульозом, в якій не згадується ні про розробку нових ліків проти туберкульозу, ні про впровадження нових вітчизняних методологій діагностики цієї небезпечної хвороби.

Наскільки професійно і стратегічно продумана програма боротьби з туберкульозом? На чому вона ґрунтується: на об’єктивній експертизі українських науковців-медиків, економістів чи на суб’єктивних бажаннях медичних чиновників із МОЗ України?

У своїй попередній статті я писав, що наш «національний» мультирезистентний туберкульоз дуже небезпечний. Він особливий, оскільки його збудники набагато швидше виробляють у собі стійкість до відомих ліків, ніж фармацевтична індустрія встигає розробляти нові…

Значна частина пацієнтів, які вперше захворіли на туберкульоз, – представники соціально незахищених верств населення (47 % – безробітні особи працездатного віку, 4,2 % – особи, які повернулися з місць позбавлення волі, 3 % – особи без певного місця проживання). До групи підвищеного ризику належать медичні працівники та працівники пенітенціарних установ.

Водночас значна частина хворих на туберкульоз – це звичайні громадяни України, серед яких лікарі, вчителі, бізнесмени, політики, студенти та ін. Тобто в умовах напруженої епідеміологічної ситуації з туберкульозом захворіти може кожен, незалежно від соціального статусу та рівня достатку. Отже, має бути настороженість щодо туберкульозу як у населення, так і в медичних працівників.

Український туберкульоз дуже небезпечний. Навіть були побоювання, що нам не дадуть безвізовий режим через загрозу поширення туберкульозу з України в Європу.

Пані Наталія Півень та її колеги з МОЗ, впевнений, знають, що туберкульоз – це хвороба бідних країн. І фармацевтичні компанії США та Європи особливо розробкою нових ліків від туберкульозу не переймаються.

За останні 40 років у світі був розроблений і впроваджений лише один препарат від туберкульозу – «Сіртуро», курс лікування яким коштує 30 тисяч доларів. Проте минулого року з’явилося повідомлення, що і проти цього антибіотика знайшли резистентну форму туберкульозу…

На превеликий жаль, очевидно, кількість хворих, які будуть вмирати від туберкульозу в Україні, щороку буде постійно зростати.

Чи допоможуть нам західні партнери в продукуванні нових ліків від туберкульозу?

В інформаційному повідомленні Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) від 27 лютого 2017 року йдеться про те, що збудники туберкульозу не є пріоритетними для розробки нових ліків для Заходу. Чи ознайомилися з цією інформацією пані Півень з колегами із МОЗ?

ВООЗ про туберкульоз

скриншот: http://www.who.int/

Оскільки ні туберкульоз, ні його резистентні форми в Європі та США не надто й поширені, там для лікування цієї небезпечної хвороби будуть використовувати старі ліки.

Це означає, що західні держави не будуть фінансувати в найближчій перспективі розробку нових ліків від туберкульозу.

Де ж Україна купуватиме нові ліки? Що робити українцям, для яких МОЗ жодної копійки не виділяє на розробку нових ліків? Особливо тим, хто хворіє на мультирезистентну форму туберкульозу? Вмирати?

Хай береже Бог наших медичних високопосадовців від усіляких хвороб та негараздів і дасть їм трохи розуму, національної свідомості, відповідальності за свою країну, за своїх співвітчизників.

Панове чиновники, ви ж не у ВООЗ в благополучній Женеві працюєте, а в МОЗ України в Києві з нашим «національним», особливо резистентним туберкульозом на вулицях і в парках…