Чому ми досі не маємо Силіконової долини? Українські вчені можуть зробити революцію в науці

Днями в ЗМІ як відгук на започаткування в Росії проекту «Сколково» з’явилося закономірне питання: чи можлива в Україні Кремнієва долина чи аналог Сколково? До того ж вони посилаються на висловлювання В. М. Литвина, що Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка може стати українським Гарвардом. Гарвард, як ви знаєте, – один із найвідоміших університетів США, майже ровесник нашої Києво-Могилянської академії. Цей приватний університет має найбільший у світі ендаумент (цільовий капітал), який склав станом на вересень 2010 року 27,4 млрд доларів; у Гарварді особлива структура колективу. Тут працює до 2100 викладачів, навчається 6700 студентів та 14 500 аспірантів. Гарвардський університет закінчили 8 президентів США, 49 лауреатів Нобелівської премії. Візьмімо інший приклад – Кремнієву (Силіконову) долину США.

До середини XX ст. цей регіон на півночі Каліфорнії славився в основному досягненнями сільського господарства. Нині ж це один із величезних у світі центрів розвитку високих технологій та інновацій. Усе розпочалося із Стенфордського університету, який у 20-х роках минулого століття для підвищення престижу закладу запросив до себе на роботу відомих професорів з низки університетів.

І розпочалася серія важливих для того часу розробок, починаючи з генератора звукової частоти, електронних вимірювальних приладів, винаходів у галузі мікрохвильового випромінювання, створення промислового парку як центру високих технологій (нині має площу понад 280 га і нараховує 162 приміщення та 23 000 працівників; основними сферами, представленими тут, є електроніка, космічна галузь, біотехнології, комп’ютерне обладнання та програми). 2000 року було інвестовано майже 17 млрд доларів США в нові компанії, що утворилися в Кремнієвій долині.

Нарешті, третій приклад для порівняння – російське Сколково, що створюється в Одинцовському районі Московської області. Це – науково-технологічний комплекс із розробки та комерціалізації нових технологій, за основу якого взято ідею Кремнієвої долини США та інших зарубіжних центрів.

У комплексі передбачено створити особливі економічні умови для компаній, що працюють у таких пріоритетних галузях модернізації економіки Росії, як телекомунікація і космос, медична техніка, енергоефективність, інформаційні та ядерні технології. Комплекс розміщено на території 400 га, його будівництво розраховане на 3- років, а наукове середовище там має сформуватися за 10-15 років. Будівництво Сколково коштуватиме 100-120 млрд рублів. Для роботи в комплексі, керівництва окремими підрозділами запрошено відомих закордонних учених, лауреатів Нобелівської премії.

Чи можливе щось подібне в Україні? На превеликий жаль – ні. Проте ми не можемо залишатися на узбіччі науково-технічного прогресу. Ми не маємо мільярдів доларів на створення своєї Кремнієвої долини чи свого Сколково, але ми маємо вагомий науковий потенціал, перспективну молоду зміну. Із них ми повинні ростити українську наукову еліту, здатну вирішувати кардинальні державні проблеми.

Отже, при черговому визначенні Верховною Радою України пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки необхідно вибрати серед них максимум 10 стратегічно найважливіших, дібрати по кожному з них в провідних національних університетах 10 здібних, працьовитих молодих учених і відрядити їх мінімум на один рік на стажування у провідні університети світу. За п’ять років ці 500 молодих високоосвічених і досвідчених науковців зроблять в українській науці революцію. Втілення цієї ідеї і буде надійним фундаментом для появи в Україні Гарвардів, Сколково чи Кремнієвої долини, на створення яких в Україні нині немає мільярдів доларів, а на формування молодої наукової зміни мільйони доларів знайдуться.

Поряд із цим ми не маємо права забувати про гуманітарну сферу науки, основою якої має бути національна ідея (утвердження і зміцнення Соборної Суверенної Української Держави) та християнська мораль. І якщо кожен громадянин України, кожен інтелігент, учений, урядовець зрозуміє її суть і сприйме за свою, тоді не потрібно буде розказувати йому, що він має робити для забезпечення незалежності своєї держави, благополуччя свого народу.

Валентин ЯБЛОНСЬКИЙ,
професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАНУ

Джерело: http://www.day.kiev.ua