Інтерв’ю директора Львівського ЦНТЕІ Михайла Яворського з актуальних питань інноваційної діяльності в Україні

Інтерв’ю надано Львівській міській молодіжній громадській організації “Пантеон Наук”. Нижче наведено питання та відповіді.

Пане Михайле, як ви потрапили у Львівський центр науково-технічної і економічної інформації? Розкажіть трохи більше про центр, специфіку його роботи та спрямування?

– Після закінчення університету я був скерований в Інститут прикладних проблем механіки і математики Академії наук України. Працював у відділі термомеханіки, який очолював доктор технічних наук професор Коляно Ю.М. і водночас заочно навчався в аспірантурі під керівництвом академіка Підстригача Я.С.. Згодом став завідувачем сектору, а потім завідувачем відділу по роботі з науковою молоддю Львівського обкому комсомолу. Як би ми до того періоду не ставились, але слід відзначити, що вже в той час (початок вісімдесятих років ХХ ст.) в окремих регіонах України, де був сильний науково-технічний потенціал, де розвивалася наука, де було багато творчої молоді, вводили такий напрямок, як робота з науковою молоддю. Ця діяльність здійснювалась через ради молодих вчених і спеціалістів, клуби творчої молоді, малу академію наук «Еврика» тощо. Саме там я здобув хороший організаційний досвід. Потім працював вченим секретарем Західного наукового центру Академії наук України. У дев’яностому році мене запросили на роботу у Львівську обласну державну адміністрацію в управління економіки і розвитку ринкової інфраструктури. Тут сферою моєї діяльності стали освіта, наука, підприємництво та інновації. В той час я вже мав непогані контакти з нашими європейськими колегами, зокрема, з поляками, чехами, німцями. У них вже проводилися економічні реформи, створювалися бізнес-інкубатори, інноваційні центри, технологічні парки, тобто, інфраструктура з підтримки підприємницької та інноваційної діяльності. Під час наукових конференцій ознайомився з європейським та американським досвідом, задумався над тим, як його адаптувати до умов України. Мене ці речі захопили. Я почав аналізувати, де в області можна було б створити такі структури, побачив, що Львівський центр науково-технічної і економічної інформації (ЦНТЕІ) в основному відповідав необхідним умовам і стандартам для такої трансформації. В мене тоді виникла мрія – як на базі такого центру інформації (їх зараз в Україні дев’ятнадцять) створити осередок трансферу технологій та інноваційний бізнес-інкубатор, щоб люди, які мають новації могли прийти сюди і на цій площадці започаткувати малі інноваційні фірми. 1993 року я отримав пропозицію очолити Львівський ЦНТЕІ. Йшов на посаду директора, можливо, і з трохи ідеалістичною метою – реалізувати в Україні усі ті підходи до формування інноваційної інфраструктури, з якими ознайомився у Німеччині, США,Польщі під час конференцій, семінарів, тренінгів, ділових зустрічей. Так виник інвестиційний проект «Регіональний інформаційно-аналітичний бізнес-інноваційний центр «Львівіннополіс», який сьогодні реалізовує творчий колектив нашого ЦНТЕІ.

Довідка: Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації (ЛвЦНТЕІ) (заснований 17 червня 1967 року) є провідною державною науково-інформаційною структурою західного регіону України. Діяльність центру спрямована, насамперед, на вивчення попиту і задоволення потреб підприємств і організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб, в науково-технічній та економічній інформації, на дослідження проблем і формування підходів щодо функціонування регіональних інформаційно-інноваційних структур. ЛвЦНТЕІ пропонує споживачам якісний довідково-інформаційний сервіс, бізнес-консалтинг, готує інформаційно-аналітичні огляди, проводить патентно-інформаційні і соціологічні дослідження, надає консультації з питань захисту та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, створює регіональні бази даних (БД). Як підприємство, підпорядковане МОН України, ЛвЦНТЕІ є організатором регіональних етапів конкурсів Державного фонду фундаментальних досліджень, проектів державних науково-технічних програм, Всеукраїнського конкурсу “Винахід року” та конкурсу проектів прикладних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на вирішення актуальних проблем регіону. ЛвЦНТЕІ став співзасновником, базовою платформою або регіональним представником таких організацій: Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності (ВАІВ), Всеукраїнської асоціації інформаційних служб (ВАІС), Виставки “Інновації та інвестиційні проекти західного регіону України”, Західноукраїнської регіональної асоціації інноваційних фірм “Львівтехнополіс”, Центру трансферу енерго- та ресурсоощадних технологій, контактного пункту польських регіонів в Україні, Західного регіонального контактного пункту 7-ї Рамкової Програми (7РП) Європейського Союзу з досліджень і розробок).

Які послуги надає центр та які проекти зараз розробляються?

– На сьогоднішній день виконуємо за державним замовленням прикладну наукову тему «Розроблення методичних і технологічних засад формування та використання регіональних інформаційних ресурсів з науково-технологічної та інноваційної діяльності у Львівській області», проте більшість послуг надаємо у конкурентних умовах.
У нас є кваліфіковані спеціалісти з питань охорони та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, інформаційно-комунікаційних технологій, альтернативних та поновлюваних джерел енергії, інноваційного менеджменту тощо. Для прикладу, творча особистість яка володіє об’єктом промислової власності – винаходом, промисловим зразком, товарним знаком чи об’єктом авторського права – науковим, літературним, мистецьким твором або комп’ютерною програмою, може звернутися до нас і їй нададуть консультацію, оформлять заявочні документи для державної реєстрації, допоможуть у просуванні на ринок результатів інтелектуальної праці. Багато наших вчених, спеціалістів та підприємницьких структур цим скористалося. Ми маємо також інформацію про технічні умови і стандарти для тих, хто хоче організувати нове виробництво, впровадити новий технологічний процес. В контексті міжнародної співпраці надаємо інформаційно-аналітичну та організаційну підтримку українським учасникам у налагодженні науково-технологічного та транскордонного співробітництва із зарубіжними партнерами. У сфері міжнародної діяльності є непогані проекти, співпрацюємо з Європейським союзом, зокрема, входимо в українську мережу контактних пунктів із співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій – ми є західним контактним пунктом. Як результат – у складі міжнародних консорціумів ми виконували два проекти у шостій рамковій програмі ЄС з наукових досліджень і розробок. Зараз у сьомій рамковій програмі маємо один проект. Також брали участь у реалізації транскордонних проектів, зокрема, проекту «Сталий розвиток Турківської транскордонної зони». З польськими партнерами виконували у 2009 році проекти у сферах місцевого самоврядування, енергоефективності і медицини. На нашій базі щорічно організовуємо міжнародну конференцію «Нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні». Таким чином ми збираємо експертів, вчених, виробничників, тобто всіх, хто практично і теоретично займається цими питаннями, координуємо роботу, щоб потім вийти на розробку регіональних науково-технічних програм і формування інноваційних кластерів. На сьогодні ми виступаємо компанією-інтегратором кількох регіональних кластерів, зокрема, медичного та «Львіввалеополіс». Другий напрямок нашої роботи – інформаційно-аналітична підтримка фахівців, які займаються проблемами екології та ресурсів природних вод Карпатського регіону. Теж маємо експертів, проводимо міжнародну конференцію «Ресурси природних вод карпатського регіону» плануємо сформувати відповідну регіональну програму. Хочу відмітити, що ми живемо в техногенну епоху, тому вважаємо, що інтелект, технологічні інновації повинні бути одухотвореними і нести добро людям, зокрема, шляхом їх конвергенції з культурними інноваціями та духовними цінностями. В цьому контексті ми активно співпрацюємо з громадським організаціями освітньо – культурного спрямування. Наприклад, є партнерами благодійного фонду «Львівська дитяча галерея», сприяємо популяризації журналу «Артклас» і проведенню щороку першого червня пленерного фестивалю дитячого малюнка.

– Інноваційні проекти, які підтримує ваш центр проходять певний апробаційний період? Чи є конкретні вимоги, за якими проект або приймають, або ні?

– Так, є затверджена Міністерством освіти і науки типова форма для інноваційного проекту, і його бізнес-плану, вона не дуже складна, але і не проста. Ми можемо людині порадити, порекомендувати як написати проект, як скласти бізнес-план. Якщо хтось хоче отримати державне фінансування, то такий проект має зареєструвати Міністерство освіти і науки України як інноваційний. Західний регіональний центр інноваційного розвитку і технопарк «Яворів» теж такі питання вирішують. Крім цього проект має пройти державну експертизу. Наприклад, зараз ми виконуємо проект, який фінансує Міністерство освіти і науки – створюємо регіональні бази даних, підприємств, науково-технічних досягнень, проводимо моніторинг преси. Подали у 2009 році на конкурс ще один проект – хочемо зробити аналіз науково-дослідних робіт, які фінансує держава, щодо того, наскільки ці роботи будуть цікавими для бізнесу. Ми вважаємо, якщо держава фінансує якусь розробку, то це де-факто означає, що вона вважає її актуальною. Але державних коштів, зазвичай, недостатньо, щоб довести її до конкретного споживача на ринку. Тому тут потрібно залучати кошти бізнесу, але під державні гарантії. Думаю, що завдяки такому моніторингові, ми зможемо запропонувати для бізнесу цікаві і справді вартісні проекти та ідеї.

– Як ви оцінюєте ініціативи і проекти молодих науковців у громадській сфері? Зокрема, яка ваша думка щодо конкурсу «Грані науки»? Чому центр зацікавився цим проектом?

– Молоді люди, аспіранти, докторанти, повинні брати відповідальність не лише за себе, а й творити те середовище, в т. ч. і наукове, в якому житимуть і творитимуть. Вони мають розуміти, що потрібно молодій людині, щоб реалізувати себе як науковця, як людину творчу та винахідливу. Нічого гріха таїти, ми ще за інерцією звикли чекати вказівки зверху, що треба змінити і як треба діяти. Такий конкурс цікавий тим, що ми хочемо почути, а що думають люди знизу, ті молоді люди, які безпосередньо причетні до науки, які вже багато бачили, бо мають можливість їздити вчитися за кордон? Думаю, що після конкурсу ми проаналізуємо пропозиції учасників-дописувачів і вийдемо на рекомендації та рішення. Це буде вже дуже цікавий матеріал для управлінців, депутатського корпусу, бо ситуацію треба змінювати, а молодь пропонує вихід, альтернативи. Така інформація буде цікавою для громадських організацій та широкого загалу.

– З ким ще співпрацює Львівський ЦНТЕІ?

– В рамках регіональної інноваційної системи нашими партнерами та колегами є Західний науковий центр НАН і МОН України, Західний регіональний центр інноваційного розвитку, технопарк «Яворів», Громадські організації «Центр розвитку науки», «Лабораторія ідей», «Пантеон Наук», «Українстка система дистанційного навчання» об’єднання промисловців та підприємців, Львівський міськвиконком, Львівська обласна державна адміністрація, Інститут пасивного будівництва, акціонерне товариство «Гал-Експо», База відпочинку «АЛЬТАНА», Державний інститут інтелектуальної власності МОН України (IV рівень акредитації), Інститут еволюційної економіки (ІЕЕ) та інші. Наш центр виступає ніби корпоративним інноваційним менеджером – координатором, що працює на стику інтересів громади, бізнесу, влади, освіти, науки. Ми хочемо бути корисними всім, і тому часто беремо на себе ініціативу та відповідальність, бо маємо певний досвід, спеціалістів, інформацію, яка дозволяє нам бути в перших рядах інноваційної еліти Львівщини.

– Які плани у ЦНТЕІ на майбутнє? Чи намагатиметесь підвищити рівень професійності та якості ваших послуг?

– Основна наша мета щодо закріплення і розвитку позитивного професійного іміджу підприємства – реалізація інвестиційного проекту «Регіональний інформаційно-аналітичний бізнес-центр «Львівіннополіс». Саме з цим проектом ми ввійшли в державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки, затверджену Постановою Кабінету Міністрів № 447 від 14.05.2008р. В цьому контексті я хочу підкреслити, що наш колектив, завдяки ентузіазму, певній жертовності та своїй підприємливості заклав добрий фундамент під цей проект. Але, для того щоб рухатися далі потрібні значні інвестиції та державна підтримка. На жаль, поки що ця державна програма не фінансується, тому і стримується в Україні розвиток інноваційних центрів, технологічних бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій тощо. Виглядає так, що і цього року потрібно надіятися на свої сили, підвищувати професійний рівень людей, формувати нові ринки під наші продукти і послуги, шукати фінансові ресурси, щоб допомогти нашій державі ставати на шлях інноваційного розвитку.

– Пане Михайле, чи розвиватимете ви і надалі міжнародний напрямок співпраці та партнерства?

– Звичайно, це одне з головних завдань Лв ЦНТЕІ – розвивати міжнародні контакти, популяризувати і просувати українські інноваційні розробки на світові ринки, сприяти участі українських вчених у формуванні європейського дослідницького простору і транскордонних кластерів. Останнім часом у нас налагодилася добра співпраця з польськими партнерами: асоціацією сприяння інноваційності та трансферу технологій «Горизонти», фундацією «Інститут східно-європейських досліджень», фондом розвитку місцевої демократії, міжнародним східним інноваційним центром в м. Білому Стоці. Контактуємо також з республіканським центром трансферу технологій (Мінськ, республіка Білорусь), науковим парком Мюнтель міста Елскастюна (Швеція). Підтримуємо німецький вектор співпраці, зокрема, спільно з компанією Mattfeldt & Sanger Marketing und Messe AG – організатором виставок інновацій у сфері захисту навколишнього середовища проводимо у січні 2010 року у Львові міжнародну конференцію «Навколишнє середовище, будівництво, енергія: потреба розвитку, шанси ринку в Україні». В ході конференції відбудеться коопераційна зустріч українських і німецьких інноваційних фірм. Хочу відзначити, що завдяки нашому прикордонному розташуванню та міжнародним проектам ми активізували співпрацю з іншими регіонами України – Харковом, Донецьком, Дніпропетровськом, Києвом, Запоріжжям, АР Крим та іншими. Залучаємо їх до реалізації таких проектів, створюючи міжрегіональні інноваційні партнерства як інструменти формування позитивного іміджу України у світі та підтримки її конкурентоспроможності. У ділові поїздки за кордон, в рамках наших проектів, запрошуємо колег з інших міст України. Наприклад, у вересневій поїздці 2009 року у Польщу на міжнародну конференцію «Роль екологічної енергії у суспільно-економічному розвитку та покращенні умов проживання населення: досвід та можливості в Польщі та Україні» брали участь колеги з Криму, Волині, Сумщини, Івано-Франківська. Тим самим ми в Україні стараємось виконувати інтегруючу функцію, проводити оперативний міжрегіональний обмін інформацією.
Таким чином завдяки міжрегіональній інтеграції у науково-інноваційній сфері ми разом достойно представляємо Україну у світі.

– Яке ваше ставлення до діяльності громадських організацій, студентських та аспірантських об’єднань. Що корисного вбачаєте у їхній роботі?

Ви знаєте, чим більше працюю, думаю, контактую з людьми, тим більше переконуюся, що без активної і організованої громади при існуючій малоефективній системі державного управління важко буде зробити позитивні зміни у будь-якій сфері суспільного життя в Україні, у т.ч. і у науково-інноваційній та освітянській. Громада повинна ініціювати зміни шляхом організації ефективного громадсько-державного партнерства, особливо у таких сферах як наука і освіта. Львівщина у цьому аспекті демонструє приклади такої системної співпраці і позитивні результати. Зокрема, візьмемо діяльність Львівського крайового товариства «Рідна школа», членом якого я є. 14-15 грудня минулого року ми провели ІІІ-ій всеукраїнський педагогічний конгрес, на якому були обговорені, прийняті і передані до владних структур проект закону України «Про систему громадсько-освітянського самоврядування в Україні», проект державної програми системного реформування освітньої галузі в Україні на 2010-2015 рр., рекомендації щодо удосконалення умов прийому до вищих навчальних закладів. Цікава діяльність нового молодіжного об’єднання «Центр розвитку науки», який планує реалізувати проект «Ініціювання громадськістю правових змін системи управління науково-освітньою сферою в Україні», організовує тренінги для студентів та молодих науковців «Як отримати стипендію або грант на дослідження». Львівський інститут громадського лідерства вчить молодь як організувати власний бізнес, як ефективно управляти командою. Приємно, що такі рухи йдуть. Громадських організацій може бути стільки, скільки буде ініціаторів їх створення, а ми, в свою чергу, завжди раді співпрацювати з молодіжним середовищем, бо приємно, що воно є самоорганізованим, що деякий наш досвід і доробки є кому передати, є з ким подискутувати. Зараз модно говорити про національну інноваційну систему, я ж думаю, що громадсько-державне партнерство при створенні Львівської регіональної інноваційної системи – явище не просто корисне, а й потрібне. Наше завдання – підняти економіку на вищий рівень через інновації, задіюючи таланти. Ми активізуємо ці процеси, щоб з часом змінити законодавчу базу, щоб суспільство затребувало таланти, нові ідеї, щоб менше українців виїжджало за кордон, щоб вони могли тут працювати. Нам треба створити таке середовище, яке б розвивало ідеї, підтримувало талановитих людей і добре їх забезпечувало матеріально. На такій базі розвиватиметься конкурентна економіка. У середовищі громадських організацій в т.ч. молодіжних, поступово сформується третя сила, яка в майбутньому серйозно буде впливати на перебіг соціально-економічної і політичної ситуації в Україні та її регіонах.

Пане Михайле, що ви думаєте про розвиток української науки та її перспектив в майбутньому? Як оцінюєте нинішній стан наукової галузі України?

– Як на мене, незважаючи на всі існуючі виклики, в Україні збереглися конкурентоспроможні наукові школи у галузі математики, фізики, механіки, матеріалознавства, біології, медицини. у аерокосмічній сфері, точного приладобудування, нанотехнологій тощо. Українські вчені вносять свій внесок у формування європейського дослідницького простору шляхом участі у рамкових програмах (РП) Європейського Союзу. Так у РП6 (2002-2006 рр.) українці у складі міжнародних консорціумів виконували загалом 91 проект в т.ч. 6 проектів за тематичним пріоритетом «Науки про життя, геноміка, біотехнології», 7 проектів за пріоритетом «Нанотехнології та нанонауки», 8 проектів за пріоритетом «Аеронавтика та космос», 21 проект за пріоритетом «Сталий розвиток: енергетичні системи, наземний транспорт, глобальні зміни та екосистеми». Якщо Україна отримає статус асоційованого членства у РП ЄС з досліджень і розробок, то матимемо можливість визначати проблематику, брати участь у проектах рівноправно з іншими країнами-членами ЄС. Але нам спершу треба змінити ситуацію в країні, щоб наш внутрішній ринок мав попит на інновації та науково-технічні розробки. Потрібно підняти попит українського агропромислового сектору на нові технології. Для цього держава повинна ефективно стимулювати розвиток наукоємного виробництва та інноваційної діяльності взагалі. Якщо в Україні немає таких стимулів, то її наука переважно працюватиме на розвиток інших держав, що у нас і відбувається. За словами віце-президента Національної академії наук України академіка Геєця В.М. «іноземне фінансування української науки в багатьох передових напрямках сягає 30%. За міжнародною системою класифікації це означає, що ми сьогодні працюємо на інноватора в західному світі, і він з задоволенням фінансує це». Є питання і до рівня фінансування науково-технологічної сфери. У світі цей рівень, з одного боку, як правило, визначається цілями які ставить перед науково-технологічним потенціалом політичне керівництво держави, а з другого, є ключовим фактором, що визначає реальні можливості досягнення цих цілей. Зокрема, за даними професора, д.е.н. Маліцького Б.А. – директора ЦДНТПІН ім. Г. Доброва НАНУ, якщо в країні витрати на науку не перевищують 0,4% ВВП, то її науковий потенціал в змозі реалізувати лише соціокультурну функцію. При переході через цей рубіж вона набуває спроможності давати певні наукові результати, які можуть бути поміченими світовою науковою спільнотою, тобто здатна виконувати деяку пізнавальну функцію. І лише при витратах на науку, що перевищують 0,9% ВВП можна розраховувати на її помітний вплив на розвиток економіки, тобто включається її економічна функція. Оцінки, які враховують значну «тінізацію» економіки нашої країни, показують, що для сьогоднішньої України економічна функція науки може бути істотною при фінансуванні більше 1,7% ВВП. Статистичні дані свідчать, що за останнє десятиліття фінансування науки ще жодного разу не досягало цього порогового значення. Є і суб’єктивні фактори, які перешкоджають нашим науковцям ефективно позиціонувати себе і демонструвати свої можливості перед інвесторами. Наш вчений не завжди грамотно вміє показати інвесторові економічну цінність своєї розробки чи ідеї. Дає взнаки практична відсутність інноваційних менеджерів в Україні. За статистикою, за рубежем на одного розробника припадає 10 менеджерів, ось чому багато розробок там вийшли і виходять на ринок. В Україні пропорція рівно обернена – на одного менеджера припадає 10 розробників. І на завершення хочу навести вислів французького фізика і громадського діяча Ф. Жоліо Кюрі: «Наука необхідна народові. Країна, яка її не розвиває, перетворюється у колонію».

Ресурс: http://cstei.lviv.ua/ua/item/399