Ліквідація вищої атестаційної комісії не спростила схеми захисту дисертацій

Глава Міністерства освіти і науки України Дмитро Табачник на початку тижня підписав указ про внесення часткових змін до складу атестаційної колегії МОН. Саме цей орган замінив розпущену президентом України ще наприкінці минулого року Вищу атестаційну комісію. Цікаво, що з моменту відповідного указу Віктора Януковича до того, як МОН затвердив усі необхідні для роботи вчених рад документи, минуло дев’ять місяців. Лише наприкінці серпня Янукович звільнив з посади главу ВАК Володимира Мачуліна.

І тільки в жовтні Міністерство юстиції зареєструвало цілий пакет положень Міносвіти, що регламентують порядок захисту дисертацій і присвоєння вчених ступенів. Утім, незважаючи на неодноразові заяви чиновників міністерства про наміри переглянути підходи до написання й захисту кандидатських робіт, ніяких кардинальних змін не відбулося.

Порівнявши Положення про Вищу атестаційну комісію України та нове Положення про атестаційну колегії МОН, а також положення про спеціалізовані вчені ради, «Коментарі» дійшли висновку, що відмінності в документах носять косметичний характер. Приміром, раніше термін роботи вченої ради обмежувався трьома роками, тепер же це питання ніяк не регламентується. Крім того, зникло і положення про те, що до складу вченої ради можуть входити лише ті штатні співробітники установи, які працюють не менше ніж на півставки. Зате кількість членів вчених рад вирішено збільшити: з 11-25 чоловік до 15-25.

Крім того, зникла згадка про те, що автореферат дисертації повинен бути надрукований українською. Утім, засідання ради для захисту все одно має проводитися державною мовою. Ще одне нововведення – поява в документах згадки про те, що тепер дисертації будуть подаватися на розгляд МОН не тільки в друкованому, а й електронному вигляді (у Положенні про спеціалізовані вчені ради є навіть поняття «документи, виготовлені за допомогою комп’ютерної техніки»).

У цілому ж і схема створення вчених рад, і процедура захисту дисертації, і схема отримання наукового ступеня залишилися колишніми. Фактично, у результаті реформи змінилися одні лише вивіски. Навіть профільний департамент атестації кадрів у Міносвіти очолює колишній заступник голови ВАКу Віктор Бондаренко.

Як і прогнозували експерти, Міносвіти не ризикнуло передати право присуджувати вчені ступені безпосередньо вузам, як це прийнято у всьому світі. Крім того, незважаючи на те, що Україна вже не перший рік декларує наміри працювати в руслі Болонських угод, чиновники залишили дворівневу систему захисту дисертацій (кандидат наук – доктор наук) замість однорівневої (доктор філософії, Ph.D). А це хоч і суперечить Болонським угодами, зате відповідає практиці сусідньої Росії. Судячи з усього, такий підхід у світлі останніх подій куди важливіше європейського вектора розвитку вітчизняної науки.

І в цьому зв’язку ще більш насторожливим виглядає головне нововведення – чітко прописане положення про те, що головою атестаційної колегії Міністерства освіти і науки є сам міністр. За часів ВАКу, що мав статус центрального органу виконавчої влади, голову комісії своїм указом призначав і знімав президент. Та й сама комісія була досить автономною. Тепер же саме глава МОН офіційно буде вирішувати, в яких установах створювати вчені ради, а також чи варто присвоювати вчені звання професорів і доцентів. Адже саме міністр освіти відповідатиме за функціонування системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

А враховуючи переваги Дмитра Табачника, можна припустити: головним критерієм якості дисертаційних робіт стануть аж ніяк не заявлені в документах «наукові результати, отримані особисто здобувачем, їх новизна і значення для теорії і практики», а, приміром, можливість використовувати їх для створення спільного з Росією гуманітарного простору. Недарма ж нинішній глава МОН так любить говорити про духовне, історичне та культурне зближення двох народів.

Джерело: http://comments.ua/

20.10.2011 р.

Ликвидация высшей аттестационной комиссии не упростила схемы защиты диссертаций