Про комерціалізацію науки

Зменшення фінансування вітчизняної науки зайвий раз оголило проблему критеріїв оцінювання ефективності діяльності науковців. Власне, як і оголилося питання ефективності витрачання бюджетних коштів на фінансування науково-дослідних робіт у ВНЗ.

З іншого боку, нарешті, перед науковими установами України намалювалося питання комерціалізації, в межах якого став актуальним самостійний пошук джерел (залучення) фінансування науки тощо. Це, природно, внесе суттєві корективи і в науково-дослідну проблематику науковців.

Тут, щонайменше, йдеться про два аспекти. По-перше, про реальну вартість та оцінку витрат на здійснення певних наукових досліджень. А по друге, про можливість майбутньої комерціалізації власних наукових розробок. Де автоматично постає питання: А кому власне ці винаходи потрібні? І хто вам замовляв ці розробки?

Тобто я зараз натякаю на прикладний аспект досліджень, це раз. На те що повинен бути реальний замовник можливого майбутнього продукту, це два. Наприклад, науковці певної кафедри ВНЗ розробили винахід і навіть зареєстрували його або оформили патент, але ж на нього немає покупця, або у винаходу є аналоги-замінники, або він занадто недосконалий, або ціна питання нецікава для виробників (немає позитивної економіки для виробництва).

Тобто ніхто не думав про кінцевого споживача, або ж здійснювалась розробка заради розробки по принципу: «Робимо те що вміємо! І дайте нам під це фінансування!» При такому підході і сама наукова діяльність може бути хибною (або безглуздою) і намагання віднайти під це фінансування можуть не отримати підтримки жодного інвестора, як приватного так і державного.

І тут не може йти і мови про популяризацію науки, бо власною популяризацією у нас займаються лише політики… Крім того, сьогоднішні вимоги часу змушують науковців вміти працювати в межах проектного фінансування.

Тобто йдеться про планування та нормування роботи, формування проектної дослідницької команди, дотримання плану-графіку робіт, вчасне звітування щодо витрачених ресурсів, отриманих результатів та виконання запланованих пунктів плану, підготовка кінцевого звіту, презентація напрацювань по проекту та отриманих наукових результатів тощо. Пропозиції щодо подальшого використання результатів проекту… Сюди ж можна додати – вміння домовлятися, вміння шукати партнерів, вміти працювати із замовником, спонсором, грантодавцем, або вміння працювати в межах встановлених технічними умовами вимог проекту тощо…

До речі, навіть в межах комерціалізації науки, треба визначитися: ви фабрика що постійно продукує нові інноваційні рішення і ви не знаєте кому їх продавати, або ви спродукували одне якесь рішення та тупо бажаєте його продати? Зрозуміло що без зацікавлених суб’єктів господарювання комерціалізація ваших напрацювань скоріше за усе не відбудеться.

Ще зверну увагу, що фінансуватися повинна не наукова установа, тобто стіни, а дослідники та продукти їх роботи. Що ж стосується визначення наукової проблематики, то є простий та зрозумілий принцип: Хто оплачує, той і замовляє… Те що замовляє держава, те вона ж і оплачує. Зрозуміло, що оскільки зменшується державне фінансування, то автоматично постає питання пошуку нових джерел фінансування наукових досліджень. І тут, природно, не можна не згадати про можливість залучати фінансування із програми Горизонт-2020.

До речі, їхня проблематика, що, наприклад, представлена у пріоритеті «Суспільні виклики», відповідає пріоритетам політики в рамках стратегії «Європа 2020» та викликам, які стають перед громадянами Європи та інших країн світу. Фінансування зосереджене на таких напрямках:

  • охорона здоров’я, демографічні зміни та добробут;
  • безпека продуктів харчування, стале сільське господарство та лісництво, дослідження води (включаючи питну воду), біоекономіка;
  • безпечна, чиста та раціональна енергетика;
  • раціональний, «зелений» та інтегрований транспорт;
  • навколишнє середовище, зміна клімату, ефективність використання ресурсів та сировини;
  • Європа у мінливому світі – включеність, інноваційність та розумність суспільства;
  • безпечні суспільства – захист свободи та безпеки Європи і її громадян.

Кожен напрямок містить цілком реальну конкретику щодо затребуваних у Європі для дослідницької діяльності питань. Тобто питань за вивчення яких Європа готова платити (фінансувати). І можливо це не комерціалізація науки у прямому розумінні слова, але ж можливо саме про це йшлося коли намагалися використовувати термін «Академічне підприємництво».

Олександр Бабич
Запорізька державна інженерна академія