Українська наука повільно вмирає… Де ж лікарі? Вони з нетерпінням чекають, поки хвора помре

Усім добре відомо, в якому жахливому становищі перебуває сьогодні українська наука: недостатнє фінансування, застаріле обладнання, міграція молодих науковців до країн Заходу. Про ці проблеми так багато написано, але нічого не зроблено і, на превеликий жаль, нічого й не робиться, окрім різноманітних організаційно-бюрократичних рухів…

Нещодавно на порталі site.ua з’явилася стаття Семена Єсилевського – провідного наукового співробітника Інституту фізики НАНУ, який розмірковує над методами реформування національної науки.

Семен Єсилевський фінансування

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Автор статті вважає, що головна причина нинішнього стану вітчизняної науки – її недофінансування. Важко з ним не погодитися. Коштів, що виділяє уряд, вистачає на виплату комунальних послуг і частково на зарплату. Хоча, зрозуміло, усі це знають, усі про це говорять, нещодавно через це навіть був акт протесту київських науковців…

Структура наукових досліджень в Україні не змінювалась з часів Радянського Союзу. Навпаки – кількість наукових установ з незрозумілим спектром наукових досліджень збільшилась… Єдиний спосіб збільшення так званого базового фінансування – це скорочення загальної кількості наукових закладів. Українські державні чиновники самоусунулися від політично непопулярного скорочення, а вирішують це простішим для них способом – зменшенням бюджетного фінансування і пропозиціями вченим скорочувати свій штат. Очевидно, що ні один із директорів академічного інституту не має палкого бажання скорочувати кількість своїх співробітників.

Ще один чинник – кошти, які керівникові виділяють (за старою радянською системою), залежать від кількості працівників наукової установи. Тепер потреба в «оптимізації» роботи наукової галузі вже критична: ще років десять тому можна було говорити про продуману реформу із залученням іноземних експертів. Нині потрібно просто провести справжній переворот у нашій науці. Якщо не здійснити ці заходи, то вже через декілька років їх не буде над чим здійснювати.

Отже, для збільшення фінансування науки потрібно провести відповідні скорочення, залишити лише ті галузі, що відповідають національним інтересам і фінансовим можливостям української держави.

З часів незалежності у нас зросла кількість псевдовчених та псевдоакадемій, які проводять такі ж псевдонаукові дослідження на державні кошти. Користі від такої «наукової роботи», зрозуміло, немає. Шкоди більше, оскільки витрачаються фінансові ресурси, які могли б піти на здійснення справді важливих наукових проектів. Декілька місяців тому пан Семен у своїй іншій статті звертав увагу на цю проблему, згадуючи «два ранее уважаемых института Академии медицинских наук Украины». Проте методи ефективної боротьби у його статті описані нечітко. Очевидно, він не хотів входити у конфлікт з лікарями… Хоча відповідь проста, її можна знайти в його останній статті: Академію медичних наук, як і Академію педагогічних наук, потрібно ліквідувати.

Семен Єсилевський педагогіка

Скриншот https://site.ua/yesint/10769/

Із беззахисними педагогами набагато простіше: освіту може реформувати абихто – від генсека Черненка до нинішнього міністра освіти пані Лілії Гриневич. Очевидно, і пан Семен вирішив долучитися до цієї традиції.

Головним чином, автор зосереджується на проблемі саме конкурсного фінансування. Що це таке? Якщо говорити коротко, то урядом визначаються пріоритетні галузі наукових досліджень, після цього оголошується начебто відкритий конкурс на здобуття гранту на проект з визначеної сфери. Найкращі проекти отримують фінансування, а іншим – нічого не дістається.

Як зазначає пан Семен, такий спосіб визначення розподілення фінансування, м’яко кажучи, не дуже вдалий і має багато недоліків та непрозорих моментів, серед яких, зокрема, механізм визначення пріоритетних напрямів досліджень. Загалом, хто ближче до годівниці, той і визначає, кому і скільки їсти.

Семен Єсилевський уважаемые люди

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Важко не погодитись з автором, адже й справді незрозуміло, що робити науковим групам, які працюють над перспективними темами, але так сталося, що уряд визначив пріоритетними інші проблеми, і тепер проекти цих науковців не будуть фінансуватися.

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Далі автор пропонує систему, яка широко застосовується у всьому цивілізованому світі, – так звану систему «знизу вгору» («bottom-up»). Ідея полягає в тому, що пріоритетні напрями досліджень визначаються не «згори», як у попередньому випадку, а безпосередньо «знизу», від самих науковців, які добре розбираються в цьому.

Семен Єсилевський система

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Скриншот https://site.ua/yesint/10650-obraschenie-k-nk-postavte-nakonets-finansirovanie-nauki-s-golovy-na-nogi/

Можна лише дивуватися з наївності автора… Незалежно, як будуть ходити гроші – чи зверху вниз, чи знизу вгору, чи справа наліво, вони все одно будуть іти наліво, поки «уважаемые люди» (цитуємо пана Семена) залишаються серед керівництва. Тож як кулуарно ділили конкурсне фінансування, так і будуть ділити назване гарним англійським слівцем «bottom-up» фінансування.

Єдина раціональна пропозиція пана Семена – проблему конкурсного фінансування нам допоможуть вирішити іноземні колеги з їхнім багатим досвідом. «Заграница нам поможет?». Досвід показує, що українські «уважаемые люди» витісняють будь-яких іноземних спеціалістів, якщо ті не задовольняють їхні інтереси.

Уряд Яценюка. Якщо припустити, що іноземці вистоять у боротьбі з «уважаемыми людьми», то є друга проблема. Вони байдужі до національних інтересів України. На мій погляд, вони можуть бути лише консультантами із застосування процедури. Пріоритети повинен визначати уряд, який орієнтується на національні інтереси, а не на інтереси своїх представників…

Не можна також погодитися ще з однією утопією автора – виділяти гроші просто на науку. Кожна суверенна держава повинна культивувати для себе національні пріоритети. Взагалі-то у світі чітко простежується тенденція зменшення фінансування фундаментальних наук та збільшення фінансування прикладних. В Україні і так мало грошей на науку, а займатись вільним науковим пошуком – це марнотратство.

Підбиваючи підсумки, варто ще раз наголосити, що українська наука потребує повного перезавантаження. І чим швидше це відбудеться – тим краще.

Друга архіважлива теза – не можна сліпо переносити західний досвід на нашу площину, потрібно враховувати національні інтереси й національну специфіку.

Я намагаюсь акцентувати на національних особливостях у всіх своїх публікаціях, що стосуються стану науки в Україні. Зокрема в публікації

Мейша Сергій Новосад Ганна

Скриншот http://labprice.ua/slayder/gorizont-2020-spriyaye-vitoku-mizkiv-z-ukrayini-yak-tsomu-zapobigti-povinno-buti-patriotichno-nalashtovane-mon-ukrayini/

я писав у серпні цього року:

Мейша Сергій Горизонт 2020

Скриншот http://labprice.ua/slayder/gorizont-2020-spriyaye-vitoku-mizkiv-z-ukrayini-yak-tsomu-zapobigti-povinno-buti-patriotichno-nalashtovane-mon-ukrayini/

Сьогодні прочитав короткий нарис відомого українського популяризатора української науки Антона Сененка від 15 грудня 2017 року про керівників та експертів з польської науки: «Вони приїхали в Україну на запрошення Міністерства освіти і науки, щоб поділитися своїм досвідом реформ науки, створення прозорих принципів розподілу коштів, залучення інвестицій бізнесу в наукову сферу тощо».

Скриншот /https://site.ua/anton.senenko/10838-yak-pratsyue-nauka-v-polschi-korotkiy-naris/

Скриншот /https://site.ua/anton.senenko/10838-yak-pratsyue-nauka-v-polschi-korotkiy-naris/

Отже, шановний пане Семене, я та польські експерти наголошуємо, що не можна скопіювати систему фінансування «bottomup» без урахування національних особливостей.

Принагідно хочу висловити глибоку повагу фізику Антону Сененку, який ще декілька років тому писав свої публіцистичні нариси російською, а нині пише українською. Напевно, науковець розуміє, що будь-яка реформа повинна ґрунтуватися на національних інтересах та особливостях, і уникає утопічних схем реформування української науки, як його колега-фізик, автор «Обращения к НК…»