Українці вивели морозостійке ківі, навчилися вирощувати фундук, шоколадний перець і синю кукурудзу

Закарпатський екзот

Мешканець Ужгорода Генріх Стратон зумів привчити до українських умов ківі. За освітою він біолог. І коли в середині 1990 років на наших ринках почали з’являтися екзотичні плоди ківі, задумався – чи не можна адаптувати цю рослину для вирощування у нас.

Вивчення «родоводу» цього екзота дуже здивувало українця. Виявляється, новозеландські селекціонери в середині минулого століття вивели ківі з далекосхідної актинідії – рослини, яка легко переносить холод. Ось Стратон і вирішив повернути сучасному ківі втрачені ним гени морозостійкості. І за роки наполегливої ​​праці закарпатець домігся бажаного результату. Отримані ним рослини сорту «Ківі Карпат Стратона» не замерзали без усілякого укриття при 27-градусному морозі, коли пропадали навіть виноградники.

Плоди на них важать по 80-90 г, а на кущі, який в’ється, як ліана, можна зібрати врожай до 25 кг. «Мої ківі набагато смачніше і ароматніші, ніж ті, що привозять, – не без гордості говорить Стратон. – Адже вирощені в інших країнах перед тривалим транспортуванням зривають недозрілими, а мої дозрівають на кущах. Ще важливіше те, що у нас поки що немає навали шкідників цієї рослини стільки, як у Новій Зеландії, де їх вже давно вирощують. У подальших планах – удосконалити рослину так, щоб його шкурка не була колючою, і його можна було їсти, не очищаючи».

За роки роботи над новим сортом біолог перепробував ківі у всіх видах – свіжими, в компоті, у вигляді варення. А в минулому році, коли зібрав близько 700 кг врожаю, навіть наливку приготував – з дуже тонким ароматом і приємним смаком.

Тисячі саджанців ківі Генріха Стратона вже давно обживають ділянки українців. До них проявили інтерес вже й великі рослинники. Один з них – з німецької Баварії, інший – українець. Біолог і сам збирається розширити площі під своє дітище і зайнятися фермерством. Адже цей екзот – дуже вигідне вкладення грошей і праці. Особливо якщо врахувати, що іноземці на нашому ринку давно зробили йому рекламу. А без транспортних витрат плоди можна продавати дешевше, ніж імпортні.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Наталія НОВИЦЬКА, доцент Навчально-наукового інституту рослинництва, екології і біотехнологій Національного університету біоресурсів і природокористування України:

«Зміна клімату диктує свої умови. Але поки що в глобальному плані під погодні фактори міняються лише технології вирощування культур. І зміщуються акценти в структурі вирощування традиційних культур – зараз зменшуються посівні площі під зернові і збільшуються під соняшник, сою та ріпак.

Екзоти, безумовно, привертають наших рослинників. Але навряд чи вони найближчим часом зможуть відвоювати великі земельні наділи у наших рідних культур. Адже щоб вирощувати щось нове в промислових обсягах, необхідно мати відповідну сільгосптехніку, яка коштує дуже великих грошей. А щоб витратити кругленькі суми на машини і механізми, треба бути впевненим, що попит на ринку виправдає витрати.

Шоколадний перець і синя кукурудза

Жителі села Мішурин Ріг на Дніпропетровщині Людмила і Олександр Кріпаки вже 20 років вирощують такі дивовижні овочі, які навіть шкода їсти. Влітку їх 1 га землі перетворюється на живий музей рослинництва, в якому знайшлося місце сотням овочів з різних куточків землі.

Фіголистий гарбуз з Латинської Америки, який можна зберігати п’ять років, сусідить з в’єтнамською момордикою, яка під час росту жалить, як кропива, а при дозріванні стає оранжевою і розкривається на три часточки. Росте там і китайський бенікадзе, який на смак схожий чи то на десерт, чи то на коров’яче молозиво. Ця рослина дає до 80 плодів сизого кольору, та ще покритих … воском, завдяки якому плоди ніколи не псуються. У Китаї з цього воску роблять свічки.

Гватемальський чеснови томат, коли росте, схожий на квітку, його плоди після дозрівання розпадаються на часточки, як у цитрусових. А гарбуз лагінарію, дитя тропіків, можна відрізати від великого плоду частинами. Тоді плід, який залишився на гілці, починає розростатися вшир.

«Є у нас і шоколадний перець, блакитні помідори, синя і кольорова кукурудза і червоні баклажани, – хвалиться Людмила Кріпак. – Але найпростіша і водночас найнезвичайніша рослина, яку ми вже не один рік вирощуємо, це соріс, гібрид рису і сорго. Він дуже урожайний, зростає віниками, як сорго, а зерно на смак – як рис. Соріс стійкий до будь-якої погоди, йому не страшна навіть 40-градусна спека». Кажуть, через невибагливість і корисність цієї рослини, вона стає популярною у наших фермерів.

Вирощувати городні екзоти мати і син Кріпаки почали випадково. Траплялося незвичайне насіння – вони його сіяли, щоб прикрасити город. Але потім усерйоз захопилися. Одних тільки помідорів у них триста сортів! Є серед них і томати нетутешнього походження, проте багато і наших, вітчизняних, але дуже стійких до свого головного ворога – фітофторозу.

Посадковий матеріал своїх городніх вихованців Кріпаки вже не один рік розсилають по всій Україні. Насіння екзотів просять у них і росіяни, і білоруси. Але, як пояснила Людмила Іванівна, за кордон посилати – занадто клопітка справа.

Фундукові дивіденди

Ще однією новинкою, яка приживається в Україні, стає фундук – одомашнений лісовий горіх, батьківщиною якого вважається Греція, а його основні нинішні виробники – країни Середземномор’я. Уже багато наших фермерів ризикнули і засадили ним усі свої наділи. Експерти агробізнесу пророкують цим землевласникам безбідне майбутнє. Адже, за їхніми підрахунками, 1 тис. га навіть виснаженої землі, починаючи з четвертого року посадки фундука, дасть понад 120 млн грн прибутку на рік. Якщо врахувати, що сьогодні на ринку України горіховий дефіцит, то багато землеобробників незабаром отримають чималі фундукові дивіденди.

Джерело: http://www.aif.ua