Гроші в Україну! Лист підписантам петиції українських вчених, що працюють за кордоном, до AAAS і Science Magazine!

Шановні панове підписанти петиції українських вчених до AAAS and Science Magazine!

Щиро вдячний вам за принципову позицію щодо окупації Криму Росією. Вдячний за те, що ви, працюючи в провідних західних наукових та бізнесових установах, звернулися до відомого американського видання щодо його некоректної політики з приводу питань, пов’язаних з окупованим Кримом та його науковими  установами.

Свого часу, ще «за правління Януковича», в інтернет-виданні «Українська правда» я опублікував багато критичних матеріалів про національну науку, церкву, українську мову.

Ось приклади моєї дискусії з паном Табачником, колишнім міністром МОН України.

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/17/6760238/

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/27/5385058/

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/21/5384725/

Сьогодні, на мій погляд, ситуація з українською наукою ще більш критична, ніж за часів «проФФесора» Януковича. Її залишки поступово знищуються. Потрібно переходити до конкретних справ, які б забезпечили фізіологічне виживання інтелектуального прошарку українського суспільства.

Уряд Яценюка, з одного боку, цинічно й  методично зменшує бюджетне фінансування науки за рахунок так званої «оптимізації», зокрема «підвищення зарплат» за рахунок внутрішніх ресурсів. А з іншого – самоусунувся від іноземного аудиту ще радянської системи організації науки, від її реформування. Зрозуміло, що самореформування НАН України не можливе. Жоден директор наукової установи добровільно не скоротить своїх працівників, не ліквідує свій заклад. Це протиприродно.

Власне, про проблеми так званої «оптимізації» йдеться в нещодавно опублікованому інтерв’ю з академіком Ганною Єльською «Без незалежної міжнародної експертної оцінки наукових установ «оптимізація» безглузда».

Хоча методики для реформування організації української науки вже розроблені за західними зразками. Про це можна прочитати в інтерв’ю з академіком НАН України Анатолієм Загороднім.

Чому не починається процес реформування за цією методологією? Чому немає об’єктивного й обґрунтованого розподілу мізерних державних коштів? Чому кошти виділяються не на пріоритетні для держави напрями? Які, власне, ці напрями? Багато запитань до нашого заклопотаного українського уряду.

Якщо говорити образно, то нині ситуація в українській науці нагадує ситуацію у фашистському концтаборі, коли полонених годували мерзлою бруквою. До життєдайної брукви добиралися не завжди фізично слабкі, моральні та розумні, а, як правило, сильніші, нахабніші та не дуже розумні. За такої ситуації українська наука досить швидко повністю деградує професійно.

Через те я закликаю шановне закордонне українство долучитися до інтеграції залишків української науки до західної. Не через громіздко-бюрократичні та незрозумілі для більшості наших учених європейські «Горизонти», а через звичайне заробітчанство, через віддалену роботу, через аутсорсинг. Хочу вас запевнити, що десять або двадцять тисяч доларів – це значна сума для українського наукового відділу, що дасть йому змогу вижити в нинішньому «концтаборі».

У проекті українського аутсорсингу маса об’єктивних та суб’єктивних проблем. Для їх обговорення та вироблення шляхів подолання в LinkedIn створена група «Академічне підприємництво». Приєднуйтесь.

Проте не обов’язково приєднуватися до групи, долучайтеся до проекту www.otavaRD.com – комерційного посередника з аутсорсингу…

Сторінка компанії в LinkedIn

Велике прохання до всіх підписантів петиції: згадайте свої наукові підрозділи в Україні, знайдіть там активних, кваліфікованих колег і посприяйте, щоб вони отримали фінансування на виконання науковий послуг.

Не потрібно їм шукати гроші на поїздки, на роботу в західних лабораторіях.

Гроші повинні йти в Україну!

Щиро зичу всім успіхів,
проф. Сергій Ярмолюк