Як пані Наталія Півень разом із колегами з МОЗ планує витрачати державні гроші на лікування туберкульозу?

Нещодавно Інтерфакс-Україна поширив інформацію в.о. начальника управління громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я Наталії Півень з оптимістичним заголовком «Фінансування лікування туберкульозу в Україні в 2017 році збільшено більш ніж у два рази».

Що ж, незважаючи на всі економічні негаразди, українська держава виділила гроші на профілактику та лікування своїх громадян. Схоже на те, що й наші західні партнери зробили значний фінансовий внесок у боротьбу із цією недугою.

Як же будуть розподілені державні кошти чиновниками МОЗ?

Почнемо з надзвичайно серйозної проблеми – резистентності збудників туберкульозу та інших захворювань до ліків (антибіотиків). Безконтрольне, непрофесійне застосування антибіотиків спричинило те, що бактерії-збудники захворювань призвичаїлися до ліків, у них виробилася так звана резистентність (стійкість). І, що надзвичайно небезпечно, резистентність до багатьох антибіотиків – мультирезистентність.

туберкульоз лікування

скриншот: http://www.bbc.com

До 2050 року, якщо не вжити термінових заходів, на нашій планеті щороку буде помирати 10 млн чоловік від хвороб, що спричинені стійкими до антибіотиків бактеріями.

До такого висновку прийшли автори експертної доповіді, яка була замовлена британським урядом. Доповідь була підготовлена командою провідних експертів під керівництвом економіста Джима О’Ніла і присвячена проблемі антимікробної резистентності, що набуває все більшої актуальності.

Експерти запропонували британському уряду конкретний перелік заходів «щодо попередження ситуації, в якій медицина буде «відкинута в середньовіччя». Реалізація цього плану потребує мільярдних інвестицій».

туберкульоз антибіотики

скриншот: http://www.bbc.com

В Україні ситуація ускладняється тим, що форми туберкульозу та інших небезпечних збудників є переважно мультирезистентними. В одному із своїх виступів народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець навела промовистий приклад спілкування з медичним персоналом німецької клініки «Шаріте» (Charité) під час відвідування наших поранених бійців із зони АТО. Німецькі лікарі зазначають, «що не лише у бійців, а й у інших пацієнтів з України, що проходять лікування у цьому закладі, спостерігається значна резистентність до антибіотиків…»

Що ж пропонують українські законодавці для боротьби з туберкульозом?

На відміну від британських колег, українські високопосадовці кембриджів й оксфордів не закінчували і до думок науковців-експертів особливо не прислуховуються. Нобелівські премії вони «роздають» і наукою керують на власний розсуд…

А для вирішення надзвичайно складної соціальної, медичної, економічної проблеми, пов’язаної з туберкульозом, використовують старий перевірений підхід – «пагаваріть і загаваріть».

Процитуємо інформаційне повідомлення: «7 жовтня 2016 р. за ініціативою Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я відбувся круглий стіл «Антибіотикорезистентність та інфекційний контроль». У заході взяли участь народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, інших зацікавлених міністерств і відомств, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Національної академії медичних наук України, вищих навчальних закладів, медичних закладів, установ, асоціацій, а також представники міжнародних, громадських організацій та ЗМІ».

Що ж запропонувало шановане зібрання такої кількості представників різноманітних українських державних органів? 

лікування туберкульозу

скриншот: http://pda.apteka.ua/

Бла-бла-бла… Слова… Одні слова… Нічого конкретного й детально продуманого. Гора народила мишу. Порівняйте цю резолюцію з рекомендаціями британських експертів.

Отже, як же шановна пані Наталія разом із колегами з МОЗ планує витрачати державні кошти?

Держбюджет України на 2017 рік передбачає збільшення фінансування лікування туберкульозу більш ніж удвічі – до 495 млн грн (з 219 млн грн в 2016 р.).

Переорієнтація на амбулаторне лікування, або ж немає хворого – немає проблеми.

Пані Наталія Півень повідомила, що Міністерство охорони здоров’я України підготувало концепцію Національної програми протидії туберкульозу на 2017-2021 рр., яка передбачає зміну підходів до процесу лікування хворих на туберкульоз, зокрема переорієнтацію на амбулаторне лікування.

Вона підкреслила, що на сьогодні, згідно з українськими стандартами лікування туберкульозу, пацієнт повинен перебувати на госпіталізації протягом 70 днів. При цьому під час лікування в стаціонарі 60 % коштів, передбачених держбюджетом на лікування туберкульозу, йде на утримання лікарні й виплату заробітної плати лікарям.

Чесно кажучи, дивує «професійна ознайомленість» з проблемою пані Наталії та її колег, коли навіть пересічні українські громадяни розуміють безглуздість цієї пропозиції, безглуздість витрачання грошей на амбулаторне лікування. Наведемо коментар з форуму інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ»:

лікування туберкульозу

скриншот: http://ua.censor.net.ua/

Очевидно, наші медичні чиновники повинні знати, що більше половини українських хворих на туберкульоз – це переважно представники бідних верств населення, безхатченки, наркомани й ув’язнені. Існує велика ймовірність того, що частина тих нещасних, які й «доповзуть» до медичних установ, продадуть виділені ліки за горілку або ж наркотики.

Це ще один яскравий приклад того, як наші урядовці західний досвід бездумно переносять на український національний ґрунт. Звідки ж узялося це амбулаторне лікування?

У США доба перебування на стаціонарному лікуванні коштує орієнтовно 1000 доларів. Лікування включає в себе постійний догляд двох лікарів, декількох медсестер, регулярні досить дорогі аналізи, відмінне харчування. Одним словом, повний сервіс. Як наслідок, ні американці, ні європейці в лікарнях довго не затримуються… Відповідно, всі намагаються лікуватися амбулаторно, і держава в цьому сприяє.

Зрозуміло, що для наших обездолених хворих на туберкульоз потрібне хоч поганеньке, яке потребує коштів, стаціонарне лікування.

Цікаво, як пані Наталія Півень планує лікувати мультирезистентний туберкульоз?

«Концепція держпрограми передбачає також розширення можливостей використання новітніх препаратів для лікування мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). Тут важливе питання комунікації і співпраці з іноземними виробниками, які прийшли б на ринок, зареєстрували препарати, доступні українським пацієнтам», – зазначає пані Півень.

Що означає мультирезистентний туберкульоз для конкретного хворого? Це означає, що в клініці, в якій він лікується, немає ліків, які можуть його вилікувати.

Як наголошує начальник відділу профілактики та лікування туберкульозу Центру громадського здоров’я при МОЗ пані Яна Терлєєва, ситуація ускладняється тим, що Україна входить до п’ятірки країн світу з найбільшою кількістю випадків МРТБ. За її словами, щорічно в країні виявляється близько 8 000 випадків цієї форми хвороби. При цьому в кожному п’ятому випадку нововиявлений туберкульоз має мультирезистентну форму. Серед хворих, які передчасно кинули лікування, МРТБ спостерігається у кожного другого.

Чи існує у світі препарат, який може вилікувати мультирезистентний туберкульоз? Так, на превеликий жаль, був…

Довідка. За останні 40 років у світі був розроблений і впроваджений лише один такий препарат – бедахілін, що має комерційну назву «Сіртуро». Минулого року з’явилося повідомлення, що і проти цього антибіотика знайшли резистентну форму туберкульозу…

Курс лікування препаратом «Сіртуро» коштує близько 30 000 доларів і є невиправданим з економічної точки зору згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я для України через малу величину валового внутрішнього продукту, розрахованого на душу населення.

Постає питання: за чиї кошти відбуватиметься «розширення можливостей використання новітніх препаратів», якщо державі це не вигідно, оскільки вартість буде перевищувати ВВП на душу населення у 13 разів? Тільки за власний рахунок хворого? Але ж проблема лікування загальнодержавна?

Варто було б дослухатися до порад британських науковців і фінансувати розробку власних ліків. На це грошей у пані Наталії Півень, на превеликий жаль, не знайшлося…

Те, що залишилося поза текстом, або на що будуть витрачатися гроші, виділені на боротьбу з туберкульозом.

Очевидно, більшість державних коштів буде витрачатися на закупку ліків проти туберкульозу за кордоном.

Але виникає дуже багато запитань, на які, на жаль, важко знайти відповідь у короткій інформації МОЗ України.

Які ліки ми будемо закуповувати у західних компаній? Можливо, вони продадуть нам ліки, до яких у західних хворих уже виробилася резистентність? Прямий обман. Хоча ліки, які успішно застосовуються на Заході, в українських «резистентних реаліях»  можуть не лікувати.

Де висновки українських науковців? Де звіти про результати лабораторних експериментів, які підтверджують, що ліки, які планують купити чи вже купили, можуть бути використані для лікування форм туберкульозу, поширених саме в Україні?

Насамкінець зазначимо, що препарату «Сіртуро» на всіх не вистачить.

Отже, потрібно прислухатися до українських і британських науковців та організувати власний пошук нових ліків.

І, нарешті, слід замінити нашу древню діагностику туберкульозу на новітню на основі ДНК-технологій.

Що Ви думаєте з цього приводу, пані Наталіє Півень?