кобєлєв 2018

Максим Кобєлєв: «Я закликаю всіх бути активними і реагувати на порушення мовного законодавства»

Знайомтесь: це Максим Кобєлєв – активіст, громадський діяч, співавтор законопроекту про державну мову № 5670, голова громадської ініціативи «Дріжджі». Людина, яка не лише словом, а й ділом щодня доводить, що українізація починається з кожного з нас. Максим говорить про те, що Україна потребує дій, а не гучних заяв. І він діє.

Т: Максиме, опишіть, будь ласка, декількома словами те, чим Ви займаєтесь.

М: Ми займаємося популяризацією української мови, відстоюванням її існування в публічному просторі в Україні.

Т: З чого Ви розпочинали?

М: Наша діяльність розпочалась у 2010 році. Тоді в рамках проекту громадського руху «Не будь байдужим» ми займалися моніторингом закладів громадського харчування, зокрема кав’ярень і ресторанів, на предмет дотримання мовного законодавства.

Т: У чому конкретно полягала Ваша робота?

М: Ми відвідували заклади громадського харчування, дивились, чи є порушення, якою мовою там обслуговують, якою мовою видають чеки відвідувачам. Цікавились, якою мовою проводиться реклама, надруковані оголошення, меню. Якщо були якісь порушення, ми фіксували їх у книзі відгуків, потім надсилали інформацію у відповідні державні структури, які на той час займалися інспектуванням і відповідали за дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Т: Коли з’явились перші результати?

М: Ми уклали свого часу мапу громадських закладів, де позначали, які заклади є дружніми до україномовних відвідувачів, які не дуже дружні, а які геть не дружні. Надсилали скарги, фіксували це все. Близько 30 % тих закладів, які ми відвідали (а обійшли ми тоді їх кількасот), одразу після перших відвідин уже змінилися на краще. На мою думку, це був досить непоганий результат. У 2012 році ця діяльність призупинилася, оскільки було ухвалено так званий «закон Ківалова-Колесніченка». Цей закон суттєво змінив правила гри і звузив наші можливості, адже за ті два роки нашої діяльності було чимало здобутків.

Кобелев Оснач

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Власне, з 2012 року ми призупинили моніторинги, які вже на той момент виокремилися в окрему ініціативу «Дріжджі». Після Революції Гідності ми почали акцентувати свою діяльність більше на законодавчих ініціативах, брали участь у розробці законопроекту про квоти на українські пісні на радіо, а також мовної частини закону «Про освіту». Передусім ми виступили одним з ініціаторів розробки громадського законопроекту про державну мову, який зараз зареєстрований у парламенті під № 5670(д) і чекає на розгляд.
Ще у 2015 році разом з активістами ми запустили кампанію з популяризації української мови. У Києві з’явились мотиваційні білборди на кошти, які виділила КМДА в рамках Концепції розвитку української мови в Києві на 2015-2020 рр.

Т: Яким чином сьогодні через всесвітню мережу (соціальні мережі, сайти тощо) Ви поширюєте власні переконання?

М: Ініціатива «Дріжджі» має свою фейсбук-сторінку.

Кобєлєв Відсіч

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Окрім того, з 2014 року ми ведемо інтернет-проект, що має назву «Портал мовної політики». Портал мовної політики – це сайт, де ми намагаємось зібрати максимально повну, професійну, фахову, незаангажовану, не популістську інформацію про роль української мови в суспільстві, передусім в Україні, але й не тільки. В нас також публікуються матеріали про становище української мови в інших країнах і про становище інших мов в інших країнах.

Т: Тобто Ви цікавитесь і станом української мови за кордоном?

М: Так. І навіть намагаємося відшуковувати та подавати цікаву інформацію про соціолінгвістичну ситуацію в інших країнах. Часом варто зазирати, так би мовити, «за кордон», щоб зрозуміти контекст, в якому існує взагалі Україна і як питання мови регулюється в інших країнах, простежувати динаміку. Різноманітні матеріали на подібні теми, все, що стосується стану мови в суспільстві, ми намагаємось збирати, перекладати, публікувати, наскільки в нас вистачає змоги, часу, сил, натхнення. Знову ж таки, це виключно волонтерський проект, за який ми не отримуємо ніякої платні ні від кого. Очевидно, що ніяких доходів від реклами чи ще чогось такого також практично немає. Буквально, з реклами за чотири роки ми заробили 16 доларів. Єдине, що ми двічі оголошували збір коштів на оплату витрат на хостинг для сайту – і обидва рази дуже швидко збирали суму, значно більшу за ту, що ми просили. Це своєрідний показник того, що наша діяльність не даремна, що нас читають, що людям цікаво те, що ми робимо, настільки, що вони готові навіть пожертвувати певну суму для нашої підтримки. І це дуже тішить та надихає працювати далі.

Т: В минулому Ви багато часу приділяли також участі в декомунізації, збирали інформацію про перейменування вулиць у населених пунктах України, а також самих населених пунктів.

М: Так, зокрема ми створили сайт http://renamings.in.ua, на якому зібрана вся актуальна інформація про перейменовані населені пункти та райони (інтерв’ю про це в «Історичній правді»). На основі цих даних я також оновлював (і досі оновлюю, адже роботи дуже багато) інформацію і на «Вікіпедії» та певний час також на гуглмапах.

Кобєлєв перейменування вулиць

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Т: Максиме, яку мету Ви для себе ставите?

М: Ми вважаємо, що Україна як повноцінна, сильна, європейська, правова, заможна держава може відбутися, тільки якщо вона відбудеться як національна держава. В Україні повинна домінувати українська мова, бо це мова абсолютної більшості населення. В Україні повинні на державному рівні шануватися борці за волю України. В Україні не повинно бути місця пам’ятникам катам української нації. У культурно-гуманітарному плані це є фундамент для будь-яких надбудов, для будь-якого руху вперед. Досі ми цього не мали, але після Революції Гідності ми нарешті почали це будувати. І я також переконаний, що подібний культурний фундамент є необхідною передумовою для реального розвитку України в інших сферах – економічній, політичній тощо.

Кобєлєв понова

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Кобєлєв інститут

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Нещодавно я побував у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України. Був прикро вражений тим, що частину написів подано виключно російською мовою, без жодного дублювання українською. Так, наче кожен, хто знає українську, мусить знати і російську.

Кобєлєв ботсад

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Т: Що ви рекомендуєте робити? Якщо є можливість, проілюструйте, будь ласка, позитивними прикладами. Скажімо, є проблема: людині відмовили в обслуговуванні українською мовою в якомусь ресторані чи кав’ярні. Що в такому випадку робити?

М: Ну, по-перше, потрібно не нервувати, адже чим більше нервів, тим менш ефективною є наша робота. Робити все спокійно, без агресії, але тим не менше, цілеспрямовано. Отже, насамперед ми фіксуємо ситуацію: в чому полягає проблема? Хто відмовив вам в обслуговуванні? Варто зафіксувати прізвище та ім’я працівника (часто це вказано на бейджі). Або якщо це, скажімо, магазин чи ресторан, це вказано може бути на чеку. Це все фіксуємо: дату, час. Якщо є бажання, можна попросити книгу відгуків і зробити запис про те, що такого-то числа мені відмовили в обслуговуванні українською мовою. Бажано при цьому попросити офіціанта чи інший обслуговуючий персонал обслуговувати українською мовою, адже чимало працівників просто забувають про це через те, що ніхто їм про це не нагадує.

Але, звісно, бувають випадки, коли офіціант упертий і принципово не хоче обслуговувати українською мовою. Тоді дійсно варто брати книгу відгуків, робити запис, обов’язково там лишити своє ім’я, прізвище, зворотну поштову адресу для того, щоб і магазин міг з вами якось сконтактувати і ви могли посилатися на те, що дійсно є запис у книзі відгуків, ваш запис, що це не просто слова, а вони зафіксовані в певному документі. Імовірно, що за цією адресою до вас буде звертатись також і контрольний орган – це Держпродспоживслужба.

Можна також надіслати скаргу письмово, рекомендованим листом у довільній формі на адресу Держпродспоживслужби. У листі слід викласти суть проблеми, і пишете таке речення: «Прошу вплинути на керівництво закладу з метою усунення даного порушення». Обов’язково в зверненні в цьому листі потрібно ставити свій підпис, дату – тобто такі елементарні речі, які завжди потрібно зазначати під час спілкування з державними органами. Надсилаєте цей лист і чекаєте на відповідь. Дуже часто відповіді приходять позитивні. Коли надсилаєте такі скарги, можна посилатись на Закон про захист прав споживачів. В ідеалі вона має бути позитивна і Держпродспоживслужба прийде і «порядок наведе»: відвідає заклад, здійснить перевірку, чи дійсно тут обслуговують російською мовою, і в ідеальному знову ж таки випадку накладе штраф. Хоча тут є свої нюанси, свої проблеми. Передусім, головна проблема в тому, що чинне законодавство не має чітких вимог щодо мови обслуговування. На жаль, поки що такі вимоги були в Законі про мови в УРСР, в Україні з 1989 року по 2012 рік, тобто до ухвалення закону Ківалова-Колесніченка. А оскільки в нас тепер взагалі немає жодного закону про державну мову, то можна тим не менше посилатися на загальні речі: на Конституцію (на ст. 10), також на тлумачення цієї статті Конституційним Судом від 27 грудня 1999 року, в якому Конституційний Суд як єдиний орган, який має право тлумачити Конституцію, стверджує, що українська мова є державною мовою і ця мова є обов’язковим засобом спілкування під час виконання державою своїх функцій, а також в інших сферах суспільного життя. На це і варто посилатись.

Ну і ще один зручніший, як на мене, варіант, аніж надсилати паперові звернення, це просто надсилати скаргу в урядовий контакт-центр. На їхньому веб-сайті http://ukc.gov.ua/ це можна зробити досить легко і просто: в довільній формі викласти своє звернення, і вже працівники урядового контакт-центру його розписують на відповідальні органи.

Т: Максиме, можете навести інші приклади?

М: Звісно. Візьмімо, до прикладу, освіту. У вересні було ухвалено новий Закон про освіту. Якщо раніше в законодавстві фактично не існувало чіткої норми про те, якою мовою повинен здійснюватися освітній процес, то зараз, після ухвалення цього закону, в нас є чітка норма, яка стверджує, що мовою освітнього процесу в усіх закладах освіти є державна мова. Наголошую: в усіх: це стосується і приватних закладів освіти, які діють відповідно до законодавства, і державних, і комунальних закладів. Це стосується всіх рівнів освіти: це і дитячі садочки, і школи, і виші, і школи естетичного виховання, спортивні школи – усі установи, що діють відповідно до чинного законодавства як заклади освіти. Скрізь застосовується загальна норма, що мовою освітнього процесу є українська, причому під освітнім процесом розуміються не тільки суто уроки, а й увесь комплекс заходів, які здійснюються для досягнення педагогічної мети. У Законі, власне, є визначення того, що таке освітній процес, і відповідно, треба на це покликатися та використовувати.

Наприклад, якщо до Вашої дитини в садочку вихователь звертається російською мовою, то це є прямим порушенням цього Закону (якщо Ваша дитина відвідує звичайний дитячий садочок, не для представників нацменшин). Передусім Ви можете просто поспілкуватись з вихователем чи з директором цього закладу (школи, дитячого садка і т.ін.). Якщо це не діє, можна звернутись до вищої інстанції. Адже закон є закон, а заклади освіти повинні його дотримуватись. Надсилаєте скаргу на відділ освіти чи на місцеве управління освіти, в якій зазначаєте, що з Вашою дитиною такий-то викладач спілкується російською мовою, чим порушує ч. 1 статті 7, яка вказує, що мовою освітнього процесу є державна мова. На таке варто скаржитися, тобто відділ освіти повинен на це реагувати, повинен здійснювати перевірку. В крайньому разі, якщо заходів жодних не буде вжито, можна далі надсилати скаргу в міністерство, зрештою, до Уповноваженого з прав людини також. У крайньому випадку можна звертатися в суди і т.д. Усе залежить від того, наскільки Ви готові витрачати свій час, гроші, зрештою, для того, щоб відстоювати власні права. Але зазвичай варто просто підняти цю проблему хоча б якомусь рівні, тобто якийсь лист на управління освіти в більшості випадків, мені здається, вже значною мірою вирішує проблему.

Я хотів би закликати всіх, кому не подобається, що їх обслуговують російською мовою, не влаштовує засилля російської мови на телебаченні, хто не згоден чути російську мову в транспорті від водіїв, кондукторів, закликаю усіх об’єднуватись і діяти. 

Кобєлєв музей авіації

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Зараз у нас ключова проблема – після скасування закону Ківалова-Колесніченка в Україні взагалі утворилась правова дірка, бо практично станом на сьогодні закон узагалі не регулює вживання мов ніде, окрім деяких окремих сфер, таких як освіта, державна служба, квоти на радіо і телебаченні. Тобто ті закони, які були ухвалені вже після Майдану, вони діють, усе працює, але фундаменту немає, немає загального закону про державну мову, який би визначив загальні засади цих усіх речей.

І тому я закликаю всі патріотичні сили згуртуватися навколо законопроекту, підтриманого профільним комітетом, – це законопроект № 5670(д). Нам потрібен новий закон про державну мову. Лише таким чином можна глобально вплинути на мовну ситуацію в країні.

Це законопроект, який має широку політичну підтримку сьогодні, який є найкращим, найякісніше виписаним, який, на відміну від усіх інших законопроектів, включає чіткі норми щодо контролю за законодавством, який передбачає створення інституту мовних інспекторів зокрема, який буде покликаний здійснювати контроль за дотриманням мовного законодавства. Це єдиний законопроект, де чітко виписано норми щодо відповідальності за порушення цього закону. Зрештою, це законопроект, який підтримують широкі кола громадськості, по якому є позитивні експертні висновки вчених рад Львівського національного університету, Київського національного університету, Києво-Могилянської академії, міністерств, у тому числі профільного Міністерства культури (який за законодавством є органом виконавчої влади, який відповідає за регуляцію державної мовної політики в Україні), позитивні відгуки від Міністерства молоді та спорту, Міністерства освіти і науки, Держкомтелерадіо і т. ін. Це закон, навколо якого реально потрібно об’єднатися, який має шанси дійсно бути ухваленим в першому читанні. Після першого читання, очевидно, ще будуть вноситись правки. Знову ж таки потрібно розуміти, що жоден закон не є ідеальним. У разі ухвалення цього законопроекту в першому читанні перед другим читанням буде можливість внести правки, які будуть задовольняти і громадськість, і різноманітні політичні сили, які представлені в парламенті, адже саме парламент буде голосувати. Ну і щоб ми врешті-решт вийшли на новий закон про державну мову, який встановить уперше за всі роки існування незалежної України чіткі й зрозумілі правила, чіткі вимоги щодо застосування державної мови в публічних сферах.

М: Я закликаю всіх бути активними, писати скарги, не терпіти, не закривати очі, а якось реагувати в той чи інший спосіб на порушення мовного законодавства, на ігнорування власних потреб.

Кобєлєв ашан

Скриншот: https://www.facebook.com/maksym.kobieliev

Отже, лише будучи активним, відслідковуючи й реагуючи на всі можливі випадки використання російської мови замість української, можна досягнути вагомих результатів: кожен українець має право отримувати інформацію в публічних сферах суспільного життя українською мовою. Це можливо забезпечити лише за умови прийняття нового Закону про державну мову. Крім того, кожен з нас уже сьогодні може робити маленькі кроки назустріч цій потрібній ініціативі, розпочатій Максимом: щоразу в громадських місцях, державних органах спілкуватись рідною мовою, відстоювати власне право на обслуговування українською. Лише разом ми досягнемо мети!

Максим Кобєлєв – яскравий приклад молодої, мислячої людини, яка не сидить і не чекає нової влади, президента чи дій політиків, а щодня робить свій посильний внесок у розбудову нашої держави, популяризує українську мову, закликає до використання української мови в публічній сфері, соціальних мережах тощо.