Запитання, яке є заголовком, десь починаючи із 2012 року, є таким, що постійно виринає у суспільстві, особливо, під час обговорення планів реформ наукової і освітньої сфер в Україні. З плином часу, воно стає все більш гострим і одним із маркерів успішності проведення реальних реформ, а не низки попередніх паперових псевдореформ для звітності перед політичними елітами на Заході і в Україні.

Відповідь на запитання досить проста, як для людини, котра дві третини свого життя присвятила роботі, а радше науковому зростанню і набуттю вагомого адміністративно-організаторського досвіду у НАН України, і вона ствердна – ТАК, можливі! Чи вимагає вона від керівного органу НАН України – Президії НАН України – надзусиль? Відповідь негативна –НІ, не вимагає. Це вимагає лише ВОЛІ і БАЖАННЯ у проведенні давно назрілої реорганізації, бо примусова, а її привид все більше починає блукати у головах недореформаторів, призведе до того, що навіть ті залишки наукового потенціалу, які вдалось поки зберегти, ми втратимо остаточно і безповоротно.

Яким чином це зробити? Розпочати з того, про що далі піде мова якомога швидше і без зайвих адміністративних зволікань:

1. Відійти від принципу дій «доки півень не клюне» до принципу дій на упередження у всій діяльності НАН України;
2. Залучити до прийняття рішень з правом голосу не тільки дійсних членів і членів-кореспондентів НАН України, починаючи з відділень НАН України і закінчуючи Президією НАН України, інших членів Інститутів, з молодими вченими включно, враховуючи їх наукові здобутки і без надання жодних преференцій відповідно до наявних регалій, зі щонайшвидшим внесенням змін до Статуту НАН України;
3. Розподіл базового бюджетного фінансування здійснювати виключно за науковими здобутками Інститутів і їх підрозділів, включаючи результати міжнародно-внутрішнього аудиту;
4. Проводити фінансування за внутрішньоакадемічними конкурсами як для молодих, так і для досвідчених вчених, тільки за результатами прозорих процедур експертизи з відходом від принципу «кожній сестрі по кульчику» до принципу оцінки якості і новизни ідей, що будуть реалізуватись в межах проєктів;
5. Мають бути чітко встановлені вікові обмеження щодо обіймання керівних посад всіх щаблів та рангів незалежно від регалій;
6. Максимально спростити процедури у прийнятті рішень та підготовці документів, включаючи звітні.

Сподіваюсь ці думки будуть у нагоді і іншим академіям, які не бажають того, аби всю академічну спільноту викинули на смітник історії, перетворивши у громадські об’єднання чи ще щось схожого штибу, як це пропонують новоявлені «реформатори».

Ярослав Корпан, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу біомолекулярної електроніки Інституту молекулярної біології і генетики НАН України

В публікації використано матеріал газети «Світ».