разом нас багато

Вас принципово не хочуть обслуговувати вашою рідною українською. Що робити?

Часто в магазині, ресторані чи кав’ярні нас обслуговують російською мовою. На наше прохання спілкуватися рідною для нас українською вибачаються, посилаючись на те, що або «погано вчилися в школі», або ж «рівень розумового розвитку» не дає змоги вивчити українську…

У таких випадках можна лише поспівчувати власникам підприємств, які беруть на роботу таких недолугих продавців, для яких вивчення української на рівні китайської. Врешті-решт, у час, коли існує система CRM (Customer Ralationship Management), коли боротьба за кожного індивідуального клієнта є альфою і омегою будь-якого бізнесу, нерозуміння того, що з кожним клієнтом потрібно розмовляти його мовою, призводить лише до фінансових збитків. Серйозні компанії обов’язково враховують мовний аспект. Варто лише згадати про персональних менеджерів таких компаній, як Vodafone, Work.ua та ін., які закріплені за кожним клієнтом.

Іноді на вже звичне й стандарне прохання спілкуватися українською відповідають клієнтові щось на зразок «нє хочу і нє буду, іщітє другой магазін». Впевнений, що кожен україномовний споживач бодай хоч раз у житті потрапляв у подібну ситуацію. Які відчуття це викликає? Злість, обурення за неповагу до Вас як особистості.

Що робити в таких ситуаціях?

Нещодавно мій давній товариш Сергій вирішив придбати картину в дніпровському інтернет-магазині «Print4You». Спілкуючись з продавцем щодо замовлення, він зіштовхнувся з його агресивним небажанням спілкуватися українською. «Іщітє другой магазін…» – порадив продавець.

Зрештою, розповідь Сергія і спонукала мене написати цю статтю.

Після довгих роздумів Сергій написав відгук на сайті цього магазину.

print4you_1

Скриншот https://print4you.com.ua/reviews/

Реакція представника магазину не змусила на себе чекати. Ось яким був його коментар на відгук незадоволеного покупця. Зверніть увагу, Сергієві відповіли українською.

print4you.com_2

Скриншот https://print4you.com.ua/reviews/

Це самовпевнена у своїй безкарності відповідь представника магазину, який, очевидно, як і його колега-продавець, «погано вчився в школі» і щиро впевнений, що гігабайти віртуального простору захистять його від вимоги вибачитися за неетичну поведінку продавця.

Сергій у відповідь продовжив діалог:

print4you.com_3

Скриншот https://print4you.com.ua/reviews/

На цей коментар він відповіді не отримав і, очевидно, ніколи й не отримає. Цікаво, як відреагує художник Леонід Афремов, картини якого Сергію дуже подобаються і який нині мешкає в Ізраїлі, на той факт, що «підприємливі трієчники» з Дніпра торгують його інтелектуальною власністю?

Можна з великою ймовірністю прогнозувати, що за його зверненням до інтернет-провайдера сайт https://print4you.com.ua буде закритий.

Це формат конфліктного розвитку подій. Як варіант, можна подати на продавця до суду за агресивне небажання обслуговувати українською. Є патріотично налаштовані українці, які це і роблять, витрачаючи свій особистий час та енергію, і за вироком суду примушують тих, хто агресивно не бажає спілкуватися українською, використовувати українську. Яскравий тому приклад – діяльність громадської організації «Незалежні».

Особисто я більш поміркований і згадую Магатму Ґанді, який під час боротьби за незалежність Індії закликав своїх співвітчизників не купувати англійські товари.

На мій погляд, один із дієвих методів боротьби з інтернет-магазинами, які агресивно не бажають спілкуватися українською, поширювати інформацію про них в Інтернеті, в соціальних мережах, залишати негативні відгуки в Google тощо. Це не займає багато часу, це можна робити і лежачи на дивані, але якщо це робити постійно і дружно, то результат буде, однозначно. Такі інтернет-магазини будуть позбавлені прибутків з україномовного сегмента ринку, інтересами якого вони цинічно нехтують.

Отже, шановні читачі, якщо ви поділяєте запропоновану мною концепцію ненасильницької українізації, то прохання поширити цю статтю у своїх соцмережах.

Вдячний автор, Сергій Мейша.

ПІСЛЯМОВА 

Що говорить закон?

Насамперед варто знати, що, відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація споживачеві повинна надаватись згідно з чинним законодавством про мови.

Нагадаю, що, відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Прошу звернути увагу на фразу «в усіх сферах суспільного життя». Це означає, що українською мовою мають спілкуватися не лише в школах та університетах, урядових та адміністративних установах, а й у сфері торгівлі та надання послуг.

Звісно, зараз обуряться всі ті, хто виступає за рівність мов, зокрема російської, і можна буде почути про так зване «ущемление русского языка». Для цього випадку щодо мови обслуговування існує спеціальне роз’яснення Держкомітету з безпеки харчових продуктів та захисту споживачів.

Тараса Марусик мова

Скриншот https://www.radiosvoboda.org/a/details/28751581.html

Ситуацію, коли споживачеві відмовляють в обслуговуванні українською, прокоментував Тарас Марусик, заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України. В ефірі радіо «Свобода» він зазначив: «…Якщо територіальна громада не ухвалила, скажімо, російську мову регіональною, відповідно до закону «Про засади державної мовної політики», це означає, що покупець має право обслуговувати лише державною мовою, а якщо його обслуговують іншою мовою, то лише за згодою покупця…» Фахівець також сказав і про те, що окремого закону ще немає, але є проект, який чекає на розгляд.

Як забезпечити собі обслуговування державною мовою?

Отже, що робити, якщо продавець відмовляється обслуговувати Вас державною мовою? У згаданому нами вище роз’ясненні Держпродспоживслужби зокрема йдеться про те, що якщо покупець не надав особистої згоди на обслуговування російською або будь-якою іншою мовою, суб’єкт господарювання зобов’язаний здійснювати обслуговування клієнта українською.

книга скарг

Зображення https://img.cookorama.net

Якщо на Ваше зауваження продавець відмовляється розмовляти з Вами українською, Ви в першу чергу повинні написати відгук у книгу скарг, на сайті компанії або на її сторінці в соціальних мережах. Якщо Ви робите запис до книги скарг, то варто зазначити, що в найближчому майбутньому Ви бажаєте отримати від підприємства письмове підтвердження щодо вжитих заходів, які стосуються Вашого зауваження. Суб’єкт господарювання зобов’язаний у 7-денний строк надати Вам офіційну письмову відповідь. Якщо цього не відбулось – дійте жорсткіше, але в рамках закону. Тут варто написати скаргу до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Також, за наявності, Ви можете додати докази безпосереднього порушення Ваших прав, зокрема чеки іноземною мовою. Після отримання Вашого звернення Держпроспоживслужба направляє його далі, для проведення позапланової перевірки суб’єкту господарювання та отримання відповідних роз’яснень щодо ситуації, яка склалася. Якщо факти у Вашій скарзі підтвердяться, то на суб’єкт господарювання накладуть штрафні санкції та зобов’яжуть виконати припис щодо перекладу на державну мову. У випадку, якщо заклад упродовж місяця з моменту накладання штрафу не виконає припису, можете знову надсилати скаргу. Тут варто наголосити, що повторний штраф буде більших розмірів.

Чи потрібно подавати позов до суду?

Як повідомляє Портал мовної політики, українська судова практика знає прецеденти, коли споживач вигравав суд у мовному питанні.

Портал мовної політики

Скриншот http://language-policy.info/2016/04/bud-laska-obsluhovujte-mene-ukrajinskoyu/

Тому, якщо врегулювання ситуації пішло не на користь споживача і продавець замість вибачень вдається до погроз та відвертого хамства, варто звернутися з відповідним позовом до суду. Ваше звернення повинно стосуватися порушення прав споживача, зокрема права на обслуговування державною мовою. Звертаю увагу на те, що Ваш позов до суду або прохання продавця розмовляти з Вами державною мовою аж ніяк не є утиском інших мов, а головним чином стверджує та повністю відповідає статті 10 Конституції України.

Окрім того, відповідно до чинного законодавства України, усі цінники на товарах та чеки в закладах торгівлі мають бути державною мовою. Продавець залишає на власний розсуд використання підписів іноземними мовами, однак може робити це у випадку їх повного дублювання головним підписом українською мовою.

Це стосується не лише суб’єктів торгівлі, а й надання сервісних послуг, консультацій та іншого обслуговування.

У такій ситуації покупцеві не слід лякатись. Треба поводити себе гідно і ввічливо, не відповідати грубістю на хамство і пам’ятати, що держава гарантує йому право на врегулювання спірних ситуацій у суді.

Ви маєте право, і Ви повинні його відстоювати, допоки воно у Вас є. Шануймося і поважаймо Рідну Мову!