Останні результати наукового дослідження вказують на те, що пластикові контейнери під час нагрівання в мікрохвильовці можуть випускати мільярди наночастинок у продукти харчування всередині них. Це дослідження було проведено фахівцями з Університету Небраска-Лінкольн в США, які використовували контейнери з поліпропілену та поліетилену для дитячого харчування – матеріалів, які FDA вважає безпечними.
(Хуссейн та ін., Environmental Science & Technology , 2023)
Після трьох хвилин нагрівання в мікрохвильовці потужністю 1000 Вт, зразки рідин в цих контейнерах були досліджені на наявність мікро- та нанопластику. З одного квадратного сантиметра пластику вивільняється величезна кількість частинок.
Казі Албаб Хуссейн, інженер-еколог з цього університету, коментує: «Ми звикли звертати увагу на калорійність та склад їжі, але важливо знати й про присутність пластику в ній».
Вчені також виявили, що найвища концентрація пластику спостерігалася у воді або молочних продуктах, коли їх нагрівали в пластикових контейнерах. Проте, частинки пластику можуть виділятися й при зберіганні продуктів при кімнатній температурі, але в менших кількостях.
Наразі невідомо, який вплив ці частинки роблять на наше здоров’я. Є деякі дані про те, що вони можуть впливати на роботу кишечника та інші біологічні процеси, але потребується більше досліджень для підтвердження цього. Все ж, здається очевидним, що менше пластику в їжі – це краще. Це підтверджують і результати взаємодії пластикових частинок з клітинами в лабораторних умовах.
Дослідники з’ясували, що після впливу високих концентрацій пластику 77 % ниркових клітин загинуло. Це не обов’язково свідчить про безпосередній ризик для людських нирок, але це надає певного уявлення про можливу токсичність мікро- та наночастинок пластику, особливо для росту організмів.
Необхідні додаткові аналізи, щоб встановити реальний ризик від цих пластикових частинок при їхньому потраплянні в організм. Однак стає зрозумілим, що потребує подальшого вивчення можливий негативний вплив нашої залежності від пластику на здоров’я. Отже, бажано розробити полімери, які випускають менший обсяг наночастинок. Результати дослідження можна знайти в журналі «Environmental Science & Technology».
Кого хвилюють подібні проблеми, рекомендую також прочитати статтю, в якій розповідається якому посуду можна довірити навіть дитяче харчування, до якого ставитися з пересторогою, а який і взагалі краще викинути.
Підписуйтесь та слідкуйте за моїм блогом ХІМІЯ ДОПОМАГАЄ ТОБІ в Telegram https://t.me/labprice та Твіттер https://twitter.com/Labpriceua
д.х.н., проф. Сергій Ярмолюк,
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України