Останнім часом в українському інформаційному просторі активізувалася російська п’ята колона, до неї прибився з проектом «Альфа і Омега» політично блукаючий Олексій Арестович, коли побив горшки з Марком Фейгіним. Філософ Сергій Дацюк є основним ідеологом «п’ятої колони» в Україні. Він, звичайно, не один в «Альфа і Омега», але, мабуть, найбільш затятий та цинічно відвертий.
Як відомо, С. Дацюк є членом ліберального та по суті проросійського «мозкового центру» «Інститут майбутнього України» та його відеоканалу, яким керує Юрій Романенко, за сумісництвом автор «Альфа і Омега».
Сумно, але факт: в українському інформаційно-філософському просторі ніхто не виступає проти подібних антиукраїнських явищ. Справа в тому, що українська інтелектуальна еліта за тридцять років незалежності так і не виповзла з трясовини радянської суспільної системи: вона живе за інерцією, за інерцією перевтілюється в нове покоління інтелектуалів, як зазначає в своїй публікації УСІМ | UWIN.
Що ж я спробую заперечити деякі тези дипломованого філософа Дацюка, але оскільки у мене не має вищої гуманітарної освіти, вимушений буду опиратись на загальновідому інформацію та здоровий глузд. Лев Троцький говорив: «Ціль обгрунтовує засоби. Це не так, процес обґрунтовує ціль». Сподіваюсь, що з часом до мене приєднаються спеціалісти-філософи, політологи, які продовжать і успішно завершать процес дефілософікації господіна Дацюка.
В одному зі своїх відео філософ Дацюк висунув тезу, що «Независимость Украины умирает в этой войне навсегда!». Цю думку філософ аргументував тим, що в дев’яностих роках Україна позбулась залежності від Росії, потім протягом мирного часу у неї була така-сяка незалежність, а під час війни вона опинилася в залежності від Заходу. Маячня, особливо в контексті того, що колеги господіна філософа, стверджують, що абсолютної свободи в принципі не існує та і сам незалежний Дацюк, що гріха таїти, міцно залежить від тих, хто платить йому гроші за п’ятиколонну філософію.
Чи може країна бути абсолютно незалежною в наш час?
Концепція «абсолютної незалежності» дуже відносна, і в сучасному світі практично неможлива у її строгому розумінні. Ось декілька причин:
- Економічна взаємозалежність. Сучасний світовий порядок базується на глобальній торгівлі. Це означає, що країни залежать від імпорту та експорту товарів і послуг. Навіть економічно потужні країни якоюсь мірою залежать від інших країн, що виробляють специфічні товари або мають доступ до ресурсів.
- Політична взаємозалежність. Інтернаціональні альянси, такі як ООН, НАТО, ЄС та інші, створені для спільного розв’язання проблем. Участь у таких організаціях призводить до певних обов’язків і взаємодій між державами-членами.
- Культурна і соціальна взаємозалежність. З розвитком інтернету та інших засобів масової інформації культури стають все більш змішаними. Ідеї, технології та тенденції швидко поширюються, що забезпечує постійний обмін між культурами.
- Екологічна взаємозалежність. Проблеми, такі як зміна клімату, не знають кордонів. Дії однієї країни можуть впливати на екологічний стан інших країн, і це може вимагати спільних зусиль для їх розв’язання.
- Оборонна взаємозалежність. У сучасному світі, де можливе застосування ядерної зброї, альянси і оборонні пакти відіграють важливу роль у забезпеченні безпеки країн.
Таким чином, хоча країна може прагнути до автономності в певних аспектах своєї діяльності, абсолютна незалежність в сучасному глобалізованому світі є майже недосяжною. Втім, стремління до збільшення своєї незалежності в певних сферах (наприклад, енергетичній) є важливою стратегією для багатьох країн.
Отже, на мій погляд, сучасна «незалежність держави» є певним компромісом боротьби між національними інтересами та глобалізаційними процесами. Чим сильніші національні інтереси, які поєднані з інтересами окремих її громадян, чим міцніше згуртовані громадяни в національний соціум, незалежно від їхньої етнічної приналежності чи мови, і, як наслідок, країна більш незалежна в своїх діях. Прекрасна ілюстрація моєї концепції – держава Ізраїль. Дав Ізраїль нам зброю під час війни? Побоявся США та не створив ядерну зброю для гарантії свого існування? Врешті-решт, і державі Ізраїль і його громадянам, вибачте за лихослів’я, глибоко наплювати на сентенції містечкових філософів про небезпеку ізраїльського націоналізму в державі Ізраїль.
Проти формування наших національних інтересів, проти їх гармонічного поєднання з індивідуальними інтересами українців і воює філософ Дацюк, виліплюючи образ космополітичної радянської людини для якої: «Мой адрес не дом и не улица, мой адрес — Советский Союз!». Перефразовуючи фразу з геніального твору: «Шура, не учите нас жить. Лучше помогите фронту материально».
Пережили ми Януковича, переживемо антиукраїнську філософію господ Дацюків і А*, що важливо, нарешті переборемо корупцію з допомогою США. Закінчиться війна. Україна стане ідеальним місцем для творчих та ініціативних людей для самореалізації, для розбудови свого бізнесу. Ці українці однозначно усвідомлюють, що це їхня земля, чітко розуміють свої інтереси і будуть намагатися трансформувати їх в національні інтереси. Хтось з нас залишиться працювати в західних країнах. Це їхнє право. Хоча, повірте, на Заході всі хороші вакансії зайняті і пробитися там не так просто. Я там бував.
Щиро буду вітати своїх однодумців, філософів, політологів, які приєднаються до цієї дискусії, оскільки її стратегічна мета – не боротьба з недолугими антиукраїнськими, проросійськими сентенціями господ з «Альфа і Омега», а пошук та утвердження всього того, що нас об’єдную та згуртовує в модернову українську націю.
Проф. Сергій Ярмолюк